Читати книгу - "Щоденник Майдану та війни"

і про те, що обидва виступали на виборах лідерами неіснуючих політичних сил. Але ось про майбутні вибори, які мусять проводитися за законодавством України, ці обидва лідери згадують регулярно. Опозиційний блок теж згадує про майбутні вибори та потихеньку веде переговори з представниками сепаратистів, аби йому, Опозиційному блоку, дозволили взяти участь у виборах на тій території, куди інші політичні сили офіційного Києва гарантовано не отримають ніякого доступу. Якщо домовленості Опозиційного блоку з сепаратистами пройдуть ус­пішно, то Опозиційний блок, можливо, представлятиме в парламенті й інтереси сепаратистів, тобто практично ворогів державності й незалежності України. Таким чином ОБ (опозиційний блок) автоматично і остаточно стане проросійською партією в парламенті на радість російським політикам.

Політичне життя в Україні в ці дні не обмежується тільки обопільними звинуваченнями представників влади й опозиції в корупції. Безпосередньо на засіданні Кабінету міністрів у режимі live в ефірі національних телеканалів було заарештовано міністра Міністерства надзвичайних ситуацій та його заступника. За ефектом у суспільстві цей публічний арешт із одяганням міністру та його заступнику наручників на засіданні Кабміну можна порівняти тільки з пострілом «Аврори» 1917 року. І якщо освічена частина суспільства сприйняла цей арешт дещо скептично, як піар команди Президента перед черговою зустріччю з представниками Міжнародного валютного фонду, то більшість українців щиро зраділи, повіривши, що, нареш­ті, почали заарештовувати корумпованих чиновників. Далі були обшуки й арешти в Київському управлінні державної автоінспекції (ДАІ). Тільки в кабінеті у заступника началь­ника київського ДАІ виявили більше мільйона гривень. Сам начальник ДАІ встиг покинути територію України і сховався в Білорусі. Наступного дня після арештів в управ­лінні Київської дорожньої міліції пройшли обшуки й арешти в керівництві державної шахти в місті Красноармійську в Донбасі. Там у директора шахти в кабінеті зна­йшли більше двох мільйонів гривень, і втекти з України він не встиг. Список заарештованих за останні дні чиновників можна продовжувати довго. Новини про їх арешти й радують, і заспокоюють громадськість, і відволікають від сумних думок, пов’язаних із подорожчанням майже на 300 відсотків газу для населення з 1 квітня цього року. Ці новини відволікають громадян і від проблем, про які українські мас-медіа пишуть не так охоче, як про боротьбу з корупцією. Але якраз ці проблеми можуть найближчим часом призвести до нового витка ескалації вже не в Донбасі, а в інших регіонах. У російськомовному Харкові, місті з півтора мільйонами населення за 340 км від кордону з Росією, діти почали скаржитися на шкільних учите­лів, які сповідують проросійські погляди й намагаються нав’язати їх своїм учням. Більше того, кілька днів тому ке­рівництво Харківської державної школи номер 136 по­бувало почесними гостями на з’їзді російських учителів у Бєлгороді — найближчому до Харкова місті Російської Федерації. Цей їхній візит, можливо, і пройшов би непоміченим, якби директор школи та інші члени харківської делегації не сфотографувалися на тлі портретів Володимира Путіна і Дмитра Медведєва з георгіївськими стрічками, причепленими до грудей. Ця фотографія розлетілася по інтернету зі швидкістю звуку. Одначе нікого з учасників цієї поїздки до РФ не звільнили, усі працюють там, де працювали. Міське управління освіти прокоментувало, що за українським законодавством ніхто не має права звільняти вчителів за їхні політичні погляди, повідомивши, що з ними було «проведено бесіду», а також додавши, що пре­тензій на цих учителів од батьків учнів не надходило.

Проросійські симпатії та настрої поширені не тільки в Харкові та в Харківській області. В Одеській області, на кордоні з Молдовою в маловідомому туристичному комплексі Службою безпеки України було зірвано з’їзд міфічної «Бессараб­ської Народної Республіки», який, напевно, мусив стати сигналом для нової хвилі активності проросійськи налаштованих активістів у Одеській області. Втім через кілька днів після з’їзду, який не відбувся, про­йшло установче засідання іншої міфічної організації — «Народної ради Бессарабії». Серед засновників цієї організації виявилися делегати від болгар, росіян, гагаузів, а серед іноземних гостей — громадяни Молдови та Болгарії. Одночасно з’явився у цій організації і свій сайт, тільки зареєстрований він чомусь у Москві. Знаючи, як «легко» реєструвати веб-сайти в Росії, можна чіткіше уявит­и цілі та завдання цієї організації, якою, втім, уже впритул займається Служба безпеки України.

Спокій Україні тільки снився. Війна йде по всіх фронтах: від справжнього військового фронту до економічного та політичного. І в цій війні, хочуть вони того чи ні, але беруть участь усі громадяни України.

10 травня 2015 року. Як день перемоги став днем страху за майбутнє

Скажу чесно: я очікував цього дня зі стра­хом і гадаю, що я був далеко не єдиним, хто вважав, що в День Перемоги — 9 травня — під час традиційних із радянських часів масових демонстрацій у великих містах України відбудуться терористичні акти. Напередодні укра­їнські спецслужби заарештовували якихось сепаратистів і диверсантів, зупиняли машини зі зброєю та вибухівкою, які намагалися проїхати до Києва й до Одеси. Все це показувалось у випусках теленовин і ще більше піднімало градус стурбованості в суспільстві. Минулого року для Росії го­ловний парад у День Перемоги проходив у Севастополі. Гігантським військовим святом, адже, крім звичайного параду, тоді в Севастополі влаштували й парад військових кораблів, Росія відзначила перемогу над Україною в Криму. За останній рік чимало російських політиків виступали з заявами про те, що Парад Перемоги-2015 Росія проводитиме в Києві. Ну, а лідери сепаратистів майже щодня обіцяють «дійти до Києва». Але всупереч очікуванням День Перемоги на території України, крім територій, захоплених сепаратистами, пройшов мирно і без брязкання зброєю, без військових парадів. У Києві марширували військові оркест­ри, виступив Президент Порошенко з обіцянкою, що «Україна більше ніколи не святкуватиме День Перемоги за російським сценарієм». Окремо від прихильників Президента Порошенка та Європейського Союзу відзначили цей день представники Опозиційного блоку — спадкоємці партії президента-втікача Януковича. Вони влаштували мітинг теж у центрі, але в парку над Дніпром. Привезли військово-польо­ву кухню й пригощали своїх прихильників гречаною кашею та українською горілкою. Прихильників виявилося небагато — близько двох тисяч. Вони теж пройшли демон­страцією центральною вулицею міста й знову повернулися в парк доїдати гречану кашу з польової кухні. Загалом усе закінчилося мирно, і лише на лінії фронту в Донбасі продовжували стріляти гармати.

А по всій Росії гриміли салюти й ішли центральними вулицями міст військові паради, їхали танки та самохідні гармати. Головний парад пройшов у Москві в радянському стилі з коментатором, який чітким, багаторазово посиленим через динаміки металевим голосом оголошував на всю російську столицю назви військових частин, які марширували до Красної площі, та назви військової техніки, що