Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Та все ж, гадаю, немає сумнівів, що по-справжньому автономні автомобілі мають потенціал революціонізувати не лише автомобільну промисловість, а й цілі галузі нашої економіки і ринок праці, а також фундаментальні зв’язки між людиною й автомобілем.

Мабуть, найважливішим моментом, який слід усвідомити щодо того майбутнього, в якому ваш автомобіль стане цілком автономним, є те, що це, імовірно, буде не ваш автомобіль. Схоже, що більшість тих людей, які серйозно замислювалися над оптимальною роллю, яку має відігравати автономний автомобіль, сходяться на тій думці, що, принаймні в щільно заселених районах, такі автомобілі будуть, найпевніше, спільним ресурсом. Таким був намір компанії Google на початку втілення цієї ідеї. Як пояснив співзасновник цієї компанії Сєрґєй Брін репортерові журналу New Yorker Бурхарду Більґеру, «вийдіть на вулицю, пройдіться біля автомобільних стоянок і багаторядних автострад: транспортна інфраструктура домінує. І це — великий тягар для довкілля» [15].

Google сподівається зламати пов’язаний з автомобілем шаблон «водій-власник». У майбутньому у разі потреби ви просто дістанете ваш смартфон чи якийсь інший ґаджет, підключений до інтернету, і викличете самокероване таксі. Замість стояти 90 % часу на стоянці, автомобілі будуть експлуатуватися значно інтенсивніше. Одна лише ця переміна здатна викликати у великих містах революцію в сфері нерухомості. Великі ділянки землі, що наразі закріплені за автомобільними стоянками, вивільняться для інших потреб. Цілком зрозуміло, що самокеровані автомобілі все одно доведеться десь тримати, коли вони не будуть використовуватися, та оскільки потреба в довільному виїзді відпаде, їх можна буде щільно паркувати за методом «ніс до носа». Якщо ви зробите виклик, а на дорозі не виявиться вільного авто, то до вас просто виїде наступний за чергою автомобіль із низки припаркованих на стоянці.

Звісно, існують певні підстави для скептицизму щодо того, що міські авто в підсумку перетворяться на громадський ресурс. По-перше, це напряму суперечитиме цілям автомобільної промисловості, якій хотілося б, щоб кожна родина мала, щонайменше, один автомобіль. По-друге, щоб ця модель спрацювала, в години пік приміським пасажирам доведеться забезпечити можливість вільно користуватися цими спільними автомобілями, інакше в цей пожвавлений час доби їх може виявитися дуже мало, й вони коштуватимуть так дорого, що більшість людей просто не зможе дозволити собі користуватися ними. Ще однією подібною проблемою є безпека руху в таких спільних автомобілях. Навіть якщо програмне забезпечення автомобіля здатне розв’язувати транспортні проблеми й забезпечувати ефективні й своєчасні послуги, то невеличке авто все одно лишається значно інтимнішим місцем, аніж автобус чи вагон, і пасажирам доведеться ділити його з незнайомцями. Втім, неважко уявити спосіб розв’язання цієї проблеми. Приміром, авто, призначене для одноосібних пасажирів, можна просто розділити на купе. Ви навіть не побачите й не довідаєтеся, що в авто разом з вами їхатиме ще хтось. Щоб у пасажира не виник­ло відчуття замкненого простору, на роздільних перегородках можна змонтувати віртуальні вікна, а екрани з високою роздільною здатністю показуватимуть зображення, трансльовані камерами, вмонтованими назовні автомобіля. На той час, коли самокеровані автомобілі стануть звичним явищем, програмне забезпечення, якого вони потребують, стане навдивовижу дешевим. Машина зупиниться, на одній з дверцят спалахне зелений вогник, ви сядете всередину й поїдете куди треба так, наче подорожуєте наодинці. В автомобілі ви будете не одні, але їхатимете в окремому пасажирському відсікові. Інші ж автомашини можна буде сконструювати для перевезення груп людей (чи більш комунікабельних одноосібних пасажирів), або перегородки можна зробити ковзними, щоб розсувати їх за взаємною згодою.[37]

Одначе потреба у «віртуальному» пасажирському купе може й не виникнути. У травні 2014 року компанія Google оголосила, що наступним етапом її дослідницької діяльності у напрямі самокерованих автомобілів стане розробка двомісних електричних автомобілів з максимальною швидкістю 40 кілометрів на годину, спеціально розрахованих на міські умови. Пасажири викликатимуть авто і загадуватимуть пункт призначення за допомогою спеціальної програми у смартфоні. Інженери Google дійшли висновку, що за критичних обставин є недоречним повернення контролю над автомобілем водієві, тож самокеровані авто будуть цілком автоматичні — без керма і без гальмівних педалей. В інтерв’ю Джону Маркову з New York Times Сєрґєй Брін наголосив, що компанія навідріз відмовилася від «проміжних» компромісних варіантів, яких дотримуються великі виробники автомобілів. Він зауважив, що «такий підхід абсолютно не відповідає нашій головній місії — сприяти радикальним трансформаціям» [16].

Попит також може підказати нові варіанти рішень щодо користування спільними автоматичними автомобілями. Кевін Драм з журналу Mother Jones, який вважає, що «справжні самокеровані автомобілі з’являться вже протягом десятиліття і цим авто судилося стати носіями крутих перемін» [17], припустив, що, ймовірно, також з’явиться можливість придбати власну частку в службовому авто з гарантованою наявністю за певний відсоток його повної вартості, і користуватися ним лише спільно з компаньйонами-«акціонерами», а не зі всією громадою.[38]

Якщо така модель спільного користування дійсно стане домінантною, то вищий коефіцієнт використання автомобілів означатиме, що їх стане менше порівняно з кількістю населення. Захисники довкілля та міські планувальники, напевно, радітимуть як ніколи, тимчасом як виробникам автомобілів приводів для радощів бракуватиме. Окрім перспективи зменшення кількості автомобілів на душу населення, може також виникнути велика небезпека автомобілів класу люкс. Якщо