Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

на дорожню розмітку, або на автомобіль, що їде попереду, і керує поворотами, прискоренням і гальмуванням. Одначе Mercedes від початку обрав обережний підхід, і тому водієві постійно доводиться тримати руки на кермі.

І дійсно, системи, котрі нині розробляються в автомобільній промисловості, розраховані на лише часткову автоматизацію — це обумовлюється тим, що людина-водій має здійснювати остаточний загальний контроль. У випадку дорожнього інциденту юридична відповідальність може стати однією з потенційно найгостріших проблем, пов’язаних з автоматизованими автомобілями: декотрі аналітики припускають, що стосовно відповідальності за нещасний випадок можуть з’явитися двозначні тлумачення. Кріс Урмсон, один з інженерів, які вели проект «автономний автомобіль» компанії Google, на галузевому з’їзді в 2013 році заявив, що чинне законодавство Сполучених Штатів чітко визначає, що відповідальність за нещасний випадок нестиме виробник автомобілів. Важко уявити щось таке, чого б виробники автомобілів боялися більше. Керманичі цієї індустрії з їхніми вельми тугими гаманцями стали б улюбленою мішенню адвокатських претензій щодо якості продукції. Одначе далі Урмсон зазначив: оскільки автоматизовані автомобілі безперервно збирають і накопичують дані, що забезпечують всеохопну картину дорожніх умов, в яких перебував автомобіль аж до моменту нещасного випадку, тим, хто подаватиме нахабні й безпідставні позови, буде майже неможливо домогтися їхнього задоволення судом [10]. Утім, жодна технологія не є стовідсотково надійною, а тому коли-небудь автономна система неминуче стане винуватцем інциденту, в результаті якого перед виробником замаячить позов на величезну суму щодо якості продукції. Один з можливих варіантів розв’язання цієї проблеми може полягати у встановленні раціональних обмежень на грошові розміри подібних позовів.

Одначе напівавтономний метод створює власні проблеми. Жодна з наявних систем наразі неспроможна знаходити вихід з кожної дорожньої ситуації. У корпоративному блозі Google 2012 року зазначалося, що хоча прогрес у напрямі автономних автомобілів все ще дарує сподівання, «попереду ще лежить довгий шлях», і «автомобілям іще належить навчитися долати засипані снігом дороги, тлумачити тимчасові знаки, пов’язані з дорожнім будівництвом і ремонтом, а також знаходити вихід з тих вкрай непростих ситуацій, в які часто потрапляє багато водіїв» [11]. Мабуть, найслабшим місцем цієї технології є та сіра зона, в якій перед автомобілем може постати необхідність зробити висновок, що він потрапив у некеровану ситуацію, а потім швидко й ефективно передати керування в руки водієві. Інженери, які працюють із системами автономного керування, виявили, що для попередження водія і забезпечення переходу кермування до його рук, необхідно близько десяти секунд. Іншими словами, система автономного керування має передбачити потенційну проблему задовго до того, як автомобіль фактично потрапить в аварію; тому забезпечення саме такої її реакції та ще й з високим ступенем надійності є великою технічною проблемою. Ця проблема була б іще більшою, якби від водія не вимагалося тримати руки на кермі під час автоматичної їзди. Один керівник з компанії Audi зазначив, що коли вмикається система автономного руху, яку нині розробляє його компанія, то «водієві не дозволяється спати, читати газету чи користуватися переносним комп’ютером» [12]. Незрозуміло, як компанія збирається втілити цю вимогу в життя: невже раніше в автомобілі дозволялося використання смартфонів, перегляд фільмів та всякі інші заняття, що відволікають.

Коли ці перешкоди будуть подолані, автономні автомобілі зможуть розкрити свій гігантський потенціал, особливо в такому аспекті, як підвищена безпека руху. У 2009 році в Сполучених Штатах трапилося близько 11 млн дорожніх пригод, і в зіткненнях автомобілів загинуло понад 34 тисяч осіб. В світовому масштабі щороку на дорогах гинуть близько 1 млн 250 тисяч осіб [13]. Згідно з оцінками Національного комітету з транспортної безпеки (National Transportation Safety Board), 90 % дорожніх пригод трапляються, головним чином, через людську помилку. Іншими словами, запровадження дійсно надійної технології автономного керування могло б врятувати гігантську кількість людських життів. Попередні дані свідчать, що система запобігання фронтальним зіткненням, встановлена в деяких автомобілях, вже дає свої позитивні результати. Дослідження даних про страхові позови, здійснене Інститутом інформації про загиблих на дорозі (Highway Loss Data Institute), свідчить, що декотрі моделі компанії Volvo, оснащені такими системами, потрапляли в дорожні пригоди приблизно на 15 % менше ніж автомобілі, які не мали такої технології [14].

Окрім можливості уникати дорожніх інцидентів, прихильники автономних автомобілів вказують і на інші численні потенційні переваги. Автономні автомобілі вмітимуть спілкуватися й співпрацювати один з одним. Вони зможуть пересуватися колонами, таким чином економлячи пальне за рахунок зменшення сумарного опору повітря. Координація швидкостей на автотрасах зменшить, а, можливо, й узагалі ліквідує таке явище, як транспортні затори. Однак, на мою думку, наразі всі ці сподівання випереджають нинішню реальність і найближче майбутнє. Переваги таких автомобілів сильно залежать від ефекту мережі: для цього потрібно, щоб значна частка автомобілів на дорогах бути автономні. Та насправді значне число водіїв поставляться до автономної технології суперечливо й неоднозначно — і це у кращому випадку. Багатьом людям просто подобається кермувати автомобілем. Такі журнали для ентузіастів, як Motor Trend і Car and Driver передплачують мільйони читачів. Зрештою, який сенс у тому, щоб мати «ідеальний автономний автомобіль», якщо ви не зможете ним кермувати? Навіть серед тих водіїв, які позитивно ставляться до цієї технології, вона приживатиметься досить повільно. Одним з наслідків стрімкого прогресу нерівності доходів і стагнації зарплат, що тривають десятиліттями, є той факт, що нові автомобілі стають менш доступні для більшої частини населення. І дійсно, недавні дані свідчать, що американські споживачі не поспішають міняти свої автомобілі на нові. У 2012 році середній вік автомобілів на американських дорогах дорівнював сім років — це абсолютний рекорд.

У певних випадках поєднання людини з робототехнічним водієм може навіть призвести до збільшення проблем, а не до зменшення. Згадайте того останнього агресивного водія, який трапився вам на дорозі — того, який «підрізав» вас або бездумно й небезпечно петляв поміж смугами руху. А тепер уявіть ту саму людину на одній дорозі з автономними автомобілями, що, як йому буде відомо, запрограмовані на бездоганно безпечну їзду у будь-яких ситуаціях. Тому такий сценарій «вовка серед овець» спричинить навіть іще більш безвідповідальну й небезпечнішу поведінку того «вовка».

Найоптимістичніші прихильники технології самокерованих автомобілів прогнозують їхню появу на дорогах у великій кількості вже за п’ять-десять років. На мою думку, з огляду на технічні проблеми, повільну адаптацію суспільства, а також перешкоди, пов’язані з юридичною відповідальністю та регуляторним законодавством, цей прогноз виглядає аж надто оптимістично.