Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

квітня 2001 року. — К.: Каннон, 2001, с. 110. ">[249]. Оскільки М. вчинив необережний злочин — службову недбалість, не має ніякого сенсу доказувати, що у нього не було єдиного злочинного наміру, об’єднаного єдиним умислом, а також єдиної мети при вчиненні діянь, а тому він не міг вчинити продовжуваний злочин. Як би прокурор був прав, то дії М., який реалізував худобу на 15198 грн., треба було б кваліфікувати не по ч. 1 ст. 367 КК, а по ч. 2 ст. 367 КК, оскільки останній спричинив тяжкі наслідки, які, з урахуванням розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян в 2003–2004 р.р., заподіяли матеріальних збитків, що у 349 разів перевищують неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що склад злочину в діях М., передбаченого ст. 367 ч. 1 КК, є тільки 18.11.2003 р., де той реалізував худоби на 2400 грн., що перевищує 141 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. В інший час (2–8 епізоди) розмір матеріальних збитків в кожному випадку не перевищує 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а це означає, що в цих діях М. відсутній склад злочину.

На нашу думку, міський суд повинен був:

а) спочатку призначити покарання М. за злочин, який той вчинив 18.11.2003 р.;

б) потім на підставі ст. ст. 70 ч. 4, 72 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань, остаточно призначити М. покарання, а не приєднувати невідбуте покарання за попереднім вироком від 16.02.2004 р., а також не застосовувати до нього ст. 71 КК.

В теорії кримінального права злочини з альтернативними діями відносяться до одиночних злочинів. Сутність останнього злочину полягає в тому, що здійснення любого із названих в диспозиції статті Особливої частини КК діяння утворює закінчений состав злочину. При цьому однаково, вчинив винний одне із указаних діянь, два діяння або навіть всі перелічені діяння[250].

На наш погляд, питання застосування злочинів з альтернативними діями є одним із самих складних в судовій практиці, оскільки, ці питання недостатньо дослідженні в теорії кримінального права України, наприклад, в таких фундаментальних працях, як “Множинність злочинів по кримінальному праву України”[251] та “Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання”[252] ці питання практично не розглядалися.

В зв’язку з цим, по-перше, зокрема відсутні обґрунтовані відповіді на такі питання, в яких нуждається судова практика:

1) чи має вплив на визначення моменту закінчення злочину одна із останніх вчинених альтернативних діянь, оскільки:

а) моментом закінчення злочинів з альтернативними діями є час вчинення першої альтернативної дії, так як “злочин з декількома альтернативними діяннями є закінченим тоді, коли повністю виконане хоча б одне з альтернативних діянь”[253];

б) в теорії кримінального права стверджується, що вчинення особою других альтернативних дій не є вчиненням нових злочинів[254];

2) чи має самостійне кримінально-правове значення в злочинах з альтернативними діями одне із останніх альтернативних дій, яке має ознаки триваючого злочину і чи може воно впливати на час закінчення злочину;

3) якщо має значення і може впливати, то на підставі яких правил необхідно призначати покарання особі (ч. 4 ст. 70 КК чи ст. 71 КК), якщо перша альтернативна дія (наприклад, незаконне придбання зброї) була вчинена до постановлення попереднього вироку, а остання альтернативна дія (наприклад, незаконне зберігання зброї) після постановлення цього вироку, враховуючи те, що правила передбаченні ст. 71 КК застосовуються тільки, якщо засуджений вчинив новий злочин?

По-друге, ці питання ще ускладнюється тим, що одні і ті же злочини юристи відносять до різних видів одиночних злочинів, які зокрема відрізняються між собою моментом закінчення злочину.

(Для спрощення ситуації розглянемо ці питання тільки відносно злочинів, які є найбільш поширеними в судовій практиці і які передбаченні статтями 307 та 309 КК).

Більшість вчених відносить злочини, передбаченні ст. ст. 307, 309 КК до злочинів з альтернативними діями[255], вчинення будь-якого з цих діянь утворює закінчений склад злочину. Другі вчені вважають, що дані альтернативні дії мають самостійне кримінально-правове значення. «Якщо винний вчинив, наприклад, закінчений злочин у виді виробництва наркотичних засобів та замах на збут цих засобів, його дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів — за ч. 1 ст. 307 КК та частинами 2 чи 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 307 КК»[256]. Треті вчені злочин, передбачений ст. 307 КК, відносять не до злочинів з альтернативними діями, а до продовжуваних злочинів, оскільки вони складаються з декількох тотожних злочинних діянь, незалежно від їх виду, що спрямовані до єдиної мети і складають у цілому єдиний злочин. Причому, як відзначив В.О. Навроцький, “вимагається не фактична, а юридична тотожність — вони передбаченні однією і тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК. Виходячи з цього продовжуваний злочин може, наприклад вбачатися у випадку виготовлення певної кількості наркотичних засобів, їх наступного зберігання, а потім і перевезення (ч. 1 ст. 307 КК)[257].

Тому не