Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"

— Зрадниця! — прошипів він, стиснувши кулаки. — Заради тебе я був готовий піти проти всіх! А ти кидаєш мене тоді, коли найбільше мені потрібна?!

— У тебе все буде добре, — Лера знову схлипнула.

— Забирайся! — гаркнув Влад, спопеляючи її поглядом. — Повертайся до зручного життя, яке тобі важливіше за мене! Ненавиджу! Пішла геть!

Лера розвернулася та кулею вилетіла з палати, але це не допомогло Владу загасити лють. Скажений біль роздирав зсередини, безжально шматував душу, зводив з розуму. Підхопивши з тумбочки склянку з водою, Влад жбурнув її об стіну. Слідом за склянкою полетіла тарілка з фруктами та телефон, який потрапив прямісінько в телевізор на стіні. Телевізор з тріском бухнувся на підлогу. Поблизу не залишилося нічого, що можна було б розтрощити і Влад з гучним стогоном відкинувся на ліжко. В палату влетіла перелякана медсестра, але Влад не зважав на неї. Очі наповнилися сльозами, які здавалися нестерпно гіркими та пекучими. Навіщо жити тепер, коли втрачено найдорожче?