Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"

Глава 23.

Відчинивши двері квартири, Лера зайшла в передпокій і стягнула кросівки. Серце стало холодною пусткою, але сліз вже не було. Власне щастя в обмін на щастя Влада. Дівчина не спала всю ніч, але з самого початку розуміла що обере. Хіба ж можна бути щасливою ціною згубленого життя коханої людини? На одну коротку мить Лера все ж таки відчула спокусу відмовитись. Послати Ярослава під три чорти, залишитися з Владом і спробувати самотужки витягнути його з інвалідного візка. Проте Лера чудово розуміла, що не має для цього ані грошей, ані потрібних зв’язків. Влад не зможе пристосуватися до нового способу життя. А вона зненавидить себе за те, що позбавила його шансу на одужання. Це був вибір без вибору. Лера розуміла, що завдала Владу страшного болю. Але не сумнівалася в правильності свого рішення.

У квартирі було дуже тихо. Витягнувши з сумки телефон, Лера зайшла у свою кімнату і сіла на ліжко. Вибір зроблено, тепер треба надійно сховати правду. Придушити емоції та якось жити далі, хоч душа тепер мертва. Чому життя таке жорстоке? Очі наповнилися сльозами і Лера схлипнула, лягаючи на ліжко. Вона більше ніколи не зможе посміхатися. Влад зненавидить її на все життя. Але зможе прожити своє так, як планував. Втома взяла гору над змученим тілом і Лера піддалася їй, провалившись в глибокий сон.

Прокинулась дівчина від наполегливого дзвону мобільного телефону. Протерши очі, Лера підхопила гаджет, глянула на екран і прийняла виклик:

— Привіт, Ань.

— Леро, що коїться?! — пролунав у динаміку схвильований дівочий голос. — Я щойно від Влада!

— Ми з ним розійшлися.

— Що за нісенітниця?! Ви не можете розійтися, бо до нестями кохаєте одне одного! Що на тебе найшло?!

Лера тихо перевела подих, закусивши губу. Тягар власного вибору здавався занадто важким і дуже хотілося розповісти правду хоча б найкращій подрузі. Але що зробить запальна та рішуча Аня, дізнавшись про підступний вчинок Ярослава? Звісно вона піде до Влада і все йому розповість. А що буде потім? Влад посвариться з батьком і на все життя залишиться інвалідом, бо Ярослав не буде вкладатися в лікування. Лера важко зітхнула і похитала головою. Ні, Аня теж не повинна нічого знати. Цю таємницю треба берегти від усіх.

— Я покинула Влада, — спокійно промовила Лера.

— Ти головою вдарилася? Так, я зрозуміла! Буду через двадцять хвилин!

В динаміку почулися короткі гудки. Лера відклала гаджет і поглянула на годинник. П’ята вечора. Скоро повернуться з роботи батьки. Треба морально налаштуватися і спокійно озвучити рідним свою новину. Дівчина розчесала своє волосся, вмилася холодною водою у ванній і прийшла на кухню. Лера не пам’ятала, коли востаннє щось їла, але апетиту не було. Випивши склянку води, дівчина почула, як у передпокої задзеленчав дверний дзвінок. Лера наказала собі зібратися і рушила відчиняти. Аня влетіла у квартиру наче торнадо.

— Якого біса ти робиш, Леро?! — обурено вигукнула вона.

— Це рішення далося мені важко, Ань. Але воно не зміниться.

— Не зміниться?! — очі Ані метали блискавки. — Ти хоч уявляєш як Владу зараз?! З його діагнозом втратити ще й тебе?! Та він божеволіє, Леро!

— Влад оговтається і буде жити далі.

— Як?! Ти йому душу на шматки порвала!

Лера витримала обурений погляд подруги і зробила глибокий вдих. Як же хочеться сказати Ані правду. Але треба збрехати, так буде краще для Влада.

— Я була поруч з ним всі ці п’ять місяців, — тихо промовила Лера. — Це дуже важко, Ань. Бути з хлопцем, який прикутий до ліжка. Витримувати перепади його настрою. Почуватися винною через те, що на відміну від нього здатна просто ходити самотужки. Я більше не можу так.

— Але ж Ярослав продовжує пошуки лікування!

— Він шукає вже п’ять місяців і нічого не може знайти, — Лера зрозуміла, що Влад не сказав Ані про останній вердикт Ярослава. — Це може бути назавжди. А я… Я хочу нормального життя.

— Егоїстка! — блакитні очі Ані наповнилися сльозами, а її голос затремтів. — Як ти могла так вчинити з Владом?! Він кохає тебе всім серцем, а ти… 

— Так, я егоїстка. Не хочу цього болю. Я не повернуся до Влада.

— Не думала, що ти така, — Аня схлипнула і похитала головою. — Жорстока. Бездушна. Невже тобі зовсім не шкода Влада?

— Я вчинила правильно. А жалість… Іноді вона лише заважає.

— Ти не та Лера, яку я знала всі ці роки, — погляд Ані став зневажливим. — Тепер ти зовсім інша. І я не хочу мати з цією новою Лерою нічого спільного!

Відчинивши двері, Аня кулею вилетіла з квартири. Сон допоміг Лері відновити сили і разом з ними назбиралася нова порція сліз. Дівчина схлипнула, повернулася у свою кімнату і знову сіла на ліжко. Дружбу з Анею теж втрачено. Поруч не залишається зовсім нікого, а біль стає все сильнішим з кожною секундою. Як не збожеволіти? На ліжку знову озвався дзвоном мобільний телефон. Лера поглянула на екран і прийняла виклик.

— Знав, що ти зробиш правильний вибір, — пролунав у динаміку задоволений голос Ярослава. — Було дуже переконливо, Леро. Навіть я повірив!

— Звідки ви….

— Звідки я дізнався? — Ярослав хмикнув. — Ти ж не думала, що я повірю на слово? В палаті Влада є прихована камера. Я спостерігав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍