Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

- Ти міг би просто втихомирити брата, - я узялася в боки. - А не кликати мене до покоїв. Боюся уявити, якими чутками наповниться Вомон-ле-Тіссен вранці.

Ми замовкли, виявивши, що шум за дверима став тихішим. Асгейр задумливо дивився на мене. Я під цим поглядом зніяковіла.

– Вина? - як ні в чому не бувало запропонував чоловік. Я заперечливо хитнула головою:

– Краще просто води.

Маршал обійшов мене і через пару хвилин простягнув мені фужер.

- Сідай, Сандро.

І я справді опустилася у друге крісло. Кат сів навпроти.