Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Буде виконано, пане! – сказав господар із поклоном і все ж наважився спитати: – А ви вперше в нашому місті?
– Вперше!
– Хочете щось придбати для себе? – негайно пожвавішав господар, – У Сетао чудова зброя, коні, дорогоцінні прикраси…
– Може потім, – ліниво відповів Сайм.
– Звертайтеся безпосередньо до мене, якщо виникнуть питання, – промовив господар із важливістю, – Моє ім'я Гроун. Ще у нас тут подають сніданок та вечерю, це входить у вартість кімнат, – додав він, ховаючи золото в поясну сумку і простягаючи ключі Сайму.
Сайм кивнув і, трохи примружившись, глянув у блідо-блакитні, трохи витрішкуваті очі Гроуна.
– Відпрчивайте! – привітно посміхнувся той і спиною позадкував до виходу.
Друга кімната, призначена для Лемі, розташовувалася за дверима і була не менш зручною та просторою.
– Але відпочивати нема коли! – сказав Сайм, відсмикуючи штору, щоб впустити всередину ще більше ранкового світла.
– Чи буде вона сьогодні на ярмарку? – Запитав Лемі, окинувши вузьке ліжко біля стіни зневажливим поглядом.
– Її мати Нія торгує на ринку всякіми травами та цілющими зіллями. А травників у Сетао на пальцях можна перерахувати... Спокусимо її грошима...
– Травниці прозорливі. А раптом учує вона каверзу? – стурбовано запитав Лемі.
– Не встигне. Потрібно діяти дуже швидко. Треба вже сьогодні мені побачити цю дівчину…
– Чи вдасться затуманити їй голову?
– Напевне! – Сайм напружено прикусив губи, – Спершу треба її побачити.
– Сподіваюся, все це допоможе нам повернути Айну! – тихо відповів Лемі, стримуючи сумне зітхання.
– Ми повернемо її, не сумнівайся… – ховаючи очі, пробурмотів Сайм.
Щойно мова заходила про його сестру, Сайму нестерпно хотілося встромити кинджал у серце самому собі, щоб воно нарешті перестало боліти.
Айна снилася йому ночами. Снилося, ніби вона стоїть далеко, у тіні і дивиться на нього зі зневагою. І Сайм уві сні падав перед нею на коліна і, не сміючи наблизитися, з благанням простягав кинджал, щоб Айна сама встромила гострий клинок йому в груди.
Лемі ледве погасив лють, що спалахнула в очах.
Першого дня після викрадення він, прийшовши до тями, негайно збирався мчати в Лянсіду, щоб викликати Ізенара на смертельний поєдинок.
Лемі метався в гарячці, а Сайм, неймовірно страждаючи, ні на крок не відходив від друга і промивав рану, що кровоточила, цілющими травами.
Він і уявити боявся, на що міг наважитися Лемі, якби дізнався, що це саме завдяки Сайму його кохана опинилася в неволі у ворога. І хоча Аула запевняла, що Айні поки нічого не загрожує, говорила так переконливо, що навіть Лемі їй повірив, – тривога, немов отруйний черв'як, продовжувала пожирати душу Сайма.
Першим поривом молодого вождя було бажання захопити цю Іві в заручниці і виставити Теумару умову, але Аула відмовила сина від такої шаленої витівки, яка могла б призвести до краху всіх сподівань і надій. Мудра жінка нагадала Сайму, що він віддав сестру з доброї волі, тому й діяти треба дуже хитро і обережно, інакше можна накликати лихо в рази страшніше за, що є тепер.
Залишивши дорожні плащі в кімнаті і міцно замкнувши двері, Сайм і Лемі спустилися вниз, у невеликий жаркий зал, обставлений довгими дерев'яними столами, поверхні яких старанно шкребла щіткою пишнотіла, чорнокоса дівчина.
– Може справді випити по ковтку вина? – промовив Сайм, роздивляючись виставлені на поличках, запилені, з темного скла, пузаті пляшки.
Дівчина повернулася до них боком, показуючи рум'яну щоку і пишні груди, обтягнуті ліфом сукні, після чого метнула на Сайма вбивчу стрілу пристрасті з-під довгих вій і навмисне, щоб привернути увагу нових постояльців, змахнула на підлогу піднос, Неначе ненароком.
– Не відмовлюся… – відповів Лемі, ковзнувши по служниці байдужим поглядом, – але не впевнений, чи доречно тепер…
– Твоя правда! – погодився Сайм, навіть не подивившись у бік чорнокосої. – Спробуємо місцеве вино увечері…
Вони вийшли надвір і швидко рушили у бік міського ринку.
Місто оживало, і на вулицях з'являлося все більше і більше різноманітно одягнених людей. Багато хто з них теж прямував до ринку.
– Мати сказала, що ця Нія – чи не єдина, хто продає трави і всякі склянки з зіллями, – сказав Сайм, напустивши на себе пустий вигляд, а насправді – уважно вивчаючи обличчя жінок, які стояли за грубо збитими дерев'яними прилавками, в тіні навісів від дощу та сонця. Поруч із деякими з них, на простягнутих між опорами прилавків мотузках, висіли акуратні пучки висушених трав.
– Дивись, тут багато таких! – тихо промовив Лемі.
– Знайдемо!
Не поспішаючи, розглядаючи товари, йшли вони повз ринкові ряди.
Їхню увагу привернули кинджали, викладені на щільному, темно-зеленого кольору, сукні.
Сайм провів пальцем по лезу одного з них і хмикнув.
– Куплю мабуть! – сказав він, беручи кинджал у руки і розглядаючи кістяну рукоять, на якій був зображений кудлатий вовк Кам'янистої рівнини, що стояв на вершині валуна і, задерши морду, вив на повний місяць.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Третя крапля магії, Лариса Лешкевич», після закриття браузера.