Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

-Для чого?Щоб ревіти в цих чотирьох стінах?Каміла, так не можна.Покажи цьому Ігорю що він дурень.Ніколи не показуй нікому яка ти слабка. Нехай він не радіє. Тобі однієї ночі для само жалості мало вистачити.Поревіла, чудово, а зараз давай вставай і рознеси цього придурка.Покажи йому яка ти. Покажи що він дарма радіє. Давай піднімайся.-сказав я.

Вона подивилася на мене.

-А якщо не вийде?Макс, я боюся його.

-А мене?Мене боїшся?

-Ні.

-От і чудово.Я буду з тобою.Він нічого тобі не зробить.Я, батько, партнери, Катя.Він не посміє тебе зачепити.А якщо спробує то я йому чудово розповім про манери. В тебе є пятнадцять хвилин щоб піднятися, зібратися і зійти вниз.Або я тебе таку знесу на низ і посаджу в авто.Вибирай. Час пішов.

Так. можливо я зараз був надто прямий і в якусь міру суворий з нею.Але немає чого нюні розпускати, нехай цей козел не радіє. Я спустивс на низ.

-Пятнадцять хвилин і їдемо.-сказав я сідаючи біля сестри.

-Самовпевнено.-сказала Катя.

Я подивився на неї з посмішкою.

-Я такий. 

І вже незабаром почулися кроки. Каміла, одягнена у сині джинси,  чорну футболку і красівки спустилася на низ. Її волосся було зібране у високий хвіст і я посміхнувся.

-Не смішно.Це через тебе.Я б з задоволенням лежала в ліжку.-відказала Каміла.

-Твоя впертість вперше знадобилася.-сказала Катя і ми встали і пішли на вулицю.

Я вже хотів іти до своєї машини щойно ми вийшли з будинку але батько мене зупинив.

-Максиміліан, ми ідемо однією машиною. 

Я вже хотів обуритися, але стримався. Однією так однією. Я відкрив задні двері і Каміла сіла туди а я біля неї. Катя вмостилася наперед.Ми рушили в офіс і я помітив як Каміла дивиться у вікно. Вона була схвильована, хоча...її можна зрозуміти.