Читати книгу - "Ти моє світло, Кеті Рід"

Не встиг він додати щось іще, як до душових зайшли воротар і один з півзахисників. Замість того, щоб зайняти сусідні кабінки, вони зупинилися біля наших з Деном дверцят.

– Гей, Дене!

Той озирнувся, і я теж.

– Це правда, що ти запросив Лізу Острозьку на Осінній бал?

– Так, – задоволено посміхнувся Денис. – А що?

– Щасливчик, – простягнув кулак Ярослав. Ден відбив його своїм і вже збирався повернутися, щоб змити з голови шампунь, як той додав: – До речі, це ж у неї подруга – художниця?

Я нахмурився. Ще не вистачало, щоб хлопці почали обговорювати Ксюшу в душі...

– Що з нею? – різко спитав я.

Сашко, який стояв поруч із Ярославом, повернувся і сказав те, від чого у мене застигла кров у венах:

– Хтось порвав її картину.