Читати книгу - "Згадай, Мері Горн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я посміхнулася а Катя нервово почала перебирати пальцями і глянула на мене.
—Макс я так розумію також тут.
Я кивнула головою а хлопці переглянулися.
— Ви знайомі? — спитав Андріан.
Я хмикнула.
— У нас якась парна зустріч виходить. Ми...сестри, — сказала Катя.— А якщо Макс нас побачить...
Вона глянула на Алекса.
— Ви ж прочто одногрупники, — примружилп я очі.
Дівчина нервово засміялася.
— Звичайно. Невже ми схожі...на неодногрупників. Проблема в тому що Макс думає наче я у Тоні.
Я посміхнулася.
— Думаю вам обом варто перенести ваші розмови в інше місце. Макс навряд чи нічого не запідозрить якщо я спробую його звідси витягнути.
— Ну, в мене є ідея стосовно цього, — Алекс сказавши це глянув на дівчину посміхнувся.
Катя глянула на мене.
— Я тут взагалі ні до чого. І ми з Андріаном прийшли сюди і нікого не бачили, — сказала я піднімаючи руки.
Катя посміхнулася мені а Алекс взяв її ща руку і вони кудись пішли через подвір’я. І напевно якби мене спитали, я б точно не сказала що вони просто одногрупгики
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Згадай, Мері Горн», після закриття браузера.