Читати книгу - "Гармонія (2), Анна Стоун"

- Ти заснула у кріслі! Тож я тебе переніс на ліжко!

- А сам де…

- Нічого! Ми помінялися місцями! Я спав у кріслі! – посміхнувся Альбрехт. – Не хотів тебе будити!

Рада поспішила підвестися. Раніше нічого не могло привести її в збентеження.

- Треба було розбудити! Мені час до себе, поки ніхто не помітив!

– Хто помітить? Мерліна немає ще! – здивувався Альбрехт.

- Неважливо! Ти ж заручений! Не добре, якщо хтось побачить, що я всю ніч провела тут!

Альбрехт важко зітхнув, підійшовши до неї. Мерлін і король Фредерік мали повернутися з дня на день.

- Так! Краще не треба! Ну… - Альбрехт зволікав. - Повертайся до себе! Зі мною вже все добре!

Рада згідно кивнула, хоч на душі в неї шкрябали кішки.