Читати книгу - "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося"

наші звичайні сестринські суперечки, на яких ми вчимося. Цього року, як ханукально-різдвяний[42] подарунок, я планую здивувати її вечором у Готелі Діснейленд, бо вона розповіла якось, що одного разу, ще маленькою дівчинкою, зупинялася там і думала, що це найелегантніше, найнеповторніше місце на світі. ТЕПЕР Я ДОСЛУХАЮСЯ ДО СВОЄЇ СЕСТРИ. Сама б я, певно, не додумалася там зупинитися, але я ЩАСЛИВА подарувати їй щось, чого хоче вона, для різноманітності.

Будь ласка, не розбовкай їй, хай це буде сюрприз.

Перелік способів відживити зламані стосунки

Чи є хтось у твоєму житті, з ким ти б хотіла відновити чи покращити стосунки? Можливо, це друг, колега чи старший наставник? Може, це брат чи сестра? Коли так, — ой-вей, як я тебе розумію! Повір мені, якщо взаємну довіру втрачено, відновити її непросто. Я б хотіла поділитися чарівною таблеточкою, але її не існує. Та можу порадити тобі кроки, які допомогли мені відживити взаємини. Як і з усіма травмами, це потребуватиме часу, але я спробувала, і ці ліки допомогли. Пам’ятай, що не завжди можна відбудувати колишні стосунки, навіть якщо сильно намагатимешся їх повернути. І не завжди вийде збудувати так, як ти собі уявляла. Але в більшості випадків тобі вдасться створити щось нове, щире, а може навіть і глибше.

1. Склади перелік своїх провин. Не пиши щось розмите (як «ми віддалилися») й не обвинувачуй («вона надто вразлива»). Запиши, що ти вчинила. На роботі ти зумисне не включила колегу в листування? А якщо чесно? А зі своєю начебто близькою подругою Беккі? Ти ж вирішила не казати, що йдеш на побачення з її колишнім, бо тобі забракло духу? Запиши, як ти завинила. Якщо утнула щось, чого соромишся, ЦЕ ПУСТЕ, ми всі чинимо те, за що потім соромно, та лише дехто має мудрість перепросити і навчитися на своїх помилках. ТИ одна з цих небагатьох.

2. Будь щира з собою. Ти записала, що «нічим не завинила»? ОН ЯК? ТО ТИ ТА САМА ЄДИНА ЛЮДИНА НА СВІТІ, ЩО ЖОДНОГО РАЗУ НЕ СХИБИЛА У СТОСУНКАХ? Вау, так приємно з тобою познайомитись! Ану подумай іще раз. Навіть у найгірших, чорно-білих ситуаціях завжди знайдеться й наша провина. Я колись зустрічалася занадто довго з кимось, хто забагато роззявляв на мене пельку. І ЦЕ Я ВИННА, ЩО ТАК ДОВГО ЦЕ ТЕРПІЛА. Якщо ти не можеш нічого надумати, запитай, що думає подруга, яка знає вашу ситуацію. Єдиний спосіб хоч якось просунутися, це чесно усвідомити свою відповідальність. ЗНАЮ, ЦЕ ЗБІСА СКЛАДНО.

3. Подумай, як би вчинила Майбутня (тобто Краща) Ти. Запитай себе: Якби я могла повернутися в минуле й діяти інакше, як би я вчинила? Що досконаліша версія тебе зробила б зараз? Не та версія, що шукає простіших шляхів. Ти би включила колегу в листування? Подумала б, як може зреагувати твоя подруга, якщо ти підеш на побачення з її колишнім? Ти подзвонила б їй перед першим побаченням і вислухала б її реакцію? А якби вона засмутилася, скасувала б те побачення зовсім? Запиши, як діяла б досконаліша версія тебе — ти, яку любиш і якою безмежно пишаєшся.

4. Попроси про розмову. Попереджаю: людина, з якою ти хочеш поновити стосунки, може й не схотіти з тобою спілкуватися. Дай їй час. Спробуй знову. Та найімовірніше, хоч як це дивно, тебе погодяться вислухати. Попроси зустрітися на каві, у барі, за обідом чи просто коротко поговорити по телефону. Обери щось найкомфортніше для цієї людини.

5. СКАЖИ, В ЧОМУ ТИ ЗАВИНИЛА! І скажи це прямо. Не ховайся в зайвій багатослівності, не лишай розмитих повідомлень, не шукай виправдання, чому вчинила саме так. Відкрито визнай свою відповідальність. «Я думаю, що не включила тебе в це листування, бо хотіла, щоб цей проект належав винятково мені, тепер я бачу, що це був хибний крок. Я не пишаюся цим вчинком, але визнаю, що саме так і вчинила. Мені шкода». «Я знала, що ти засмутишся через моє побачення з Джейсоном, і не сказала тобі нічого, бо мені забракло духу. Я знала, що відчую провину і вже нізащо не піду на те побачення. Мені шкода». Вибачся. ВИБАЧСЯ. Щиро. І розкажи, як ти надалі намагатимешся діяти за подібної ситуації. Скористайся своєю вищою мудрістю.

6. Попроси пробачення. У більшості випадків тобі пробачать. Якщо тобі пробачать — ПРОБАЧ СОБІ ТЕЖ. І більше не побивайся над цим. Якщо тобі не пробачать, але ти зробила все, що могла — все одно ПРОБАЧ СОБІ.

7. Попроси про допомогу. Скажи цій людині, що ти відкрита до зауважень. Ти здивуєшся, скільки інших кривд могла несвідомо заподіяти. СТЕРЕЖИСЯ: Ця людина може перестаратися й наговорити навіть того, на що ти не заслуговуєш. Але це насправді не важливо. Просто слухай зі співчуттям і запам’ятовуй. Так ти довідаєшся, що ця людина про тебе думає, хорошого і поганого. Більше не блукатимеш у здогадах, УРААА!

8. Попроси про презумпцію добрих намірів. Іноді стосунки заходять у глухий кут, коли одна людина починає припускати, що інша зумисно чинить зле. Тоді все сприймається згідно з припущенням, що «Тара намагається мене відтіснити». Визнай свою провину, але попроси надалі не шукати в усьому підступу. Скажи, що старатимешся не лажати. Інша людина не мусить негайно почати довіряти тобі. Тобі важливо лише, щоб вона знала: ти намагаєшся змінитися на краще.

9. Ти теж не припускай поганого. Не обмірковуй, що інша людина думає про тебе чи що вона тобі вчинила поганого. У тебе є приблизно ані секунди на щось таке. Треба встигнути спланувати подорож до Діснейленду.

Коли мій тато мало не помер

нічого особистого, просто людські можливості обмежені

Я ВДЯЧНА ЗА любов мого тата, єдиного незмінного дорослого, що завжди був у моєму житті. Оскільки ми роз’їхалися з мамою й усе дитинство від моїх дванадцяти років украй рідко бачилися з сестрою, і жодна Мері Поппінс чи хтось інший мудрий не прилетіли з проникливими настановами на повітряному змії, мій тато дуже довго лишався для мене єдиною родиною. Коли я була маленькою дівчинкою, а він з’являвся вдома, то лоскотав мене і приділяв максимальну увагу. Потім він узяв непосильний кредит, щоб улаштувати мене до приватної школи і дати мені хорошу освіту. В Браунському університеті він допоміг мені з анкетою на отримання фінансової допомоги, а наступні десять років ми разом розрахувалися з моїми (ще досі, чорт забирай, не виплаченими) позиками на навчання. Він був поруч і коли я потребувала поради в робочих питаннях («чи мене оцінюють надто песимістично»), і коли в моїй крихітній студіо треба було замінити чортову душову лійку, що не так поливала як скупо скрапувала на мою голову (дякую, тату!)

Проблема цілковитої залежності від його підтримки полягала в тому, що я закривала очі/ігнорувала/витирала з пам’яті й відмовлялася визнати будь-який сильний біль, що він мені часом завдавав. Коли тато