Читати книгу - ""Невільниця серця", Верона Дарк"

Розділ 65: Гнів, що спалює все

Карім під’їхав до ресторану на шаленій швидкості, гальмуючи так, що шини загорілися запахом паленої гуми. Його серце стискалося в тривозі, щось пекло всередині, немов передчуття. Але побачене перевершило найгірші страхи…

Перед входом лежало тіло Ібрагіма — вірного охоронця. Кров вже підсохла на асфальті, але її запах був ще живим. Очі Каріма розширилися. Він миттєво кинувся до тіла, опустився навколішки, його пальці торкнулися холодної шкіри Ібрагіма.

— Алія… — прошепотів він, схопившись за телефон.

Він набирав її номер знову і знову. Гудки… тиша. Гудки… ще тиша.
Карім стискав кулаки так, що кістки хрустіли. Він зрозумів — її викрали. І хтось за це заплатить.

— Мехмете! — закричав у телефон. — Підніми всіх! Усю охорону, зв’язки, камери! Я хочу знати, хто це зробив і куди її повезли! Швидко!

За кілька хвилин під’їхала команда охорони. Вони переглядали записи з камер спостереження, відслідковували маршрут чорного позашляховика, який зник у нічній темряві без номерів.

— Її викрали, шефе… — тихо мовив один із аналітиків, — це професіонали. Але знайдемо.

Карім мовчав. Його очі палали — не страхом, не болем — а гнівом, безжальним і холодним.
— Я вирву їх з-під землі, — прогарчав він, стискаючи пістолет у руці. — Якщо вона постраждає — я особисто спалю їхні життя до попелу.

Айші поки нічого не сказали. Вона спокійно спала у Ельфан, не знаючи, що її мама в небезпеці.

Тим часом всі ресурси Каріма, всі його люди, зв’язки, навіть ті, до кого він клявся більше не звертатися — були підняті. Відчуття безсилля розривало його навпіл. Він, всемогутній Карім, не зміг уберегти найважливішу жінку у своєму житті.

— Хто? — шепотів він крізь зуби, дивлячись на зображення з камери. — Хто посмів торкнутися її?..

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍