Читати книгу - "Аліса в країні кохання, або як я закохалась у викладача, Верона Крус"

В якомусь популярному столичному клубі сьогодні неабияк весело. Приглушене світло, гучна музика, запах алкоголю і сигаретного диму придавав атмосферу незабутніх вихідних. Шалена музика відривала від землі тіла молодих хлопців та дівчат. Біля бару сиділи два кремезних хлопці, і кожен з них знав за чим він сюди прийшов.

— Макс, давай, я вірю в тебе, - це була восьма чарка текіли за цю ніч.

Максим, як завжди, пропадав ночами у клубах. І його ні краплі не бентежила давно забута професія психолога, яку вибрала за нього його мати. Вона виховувала сина одна, все своє життя. Ще коли Вікторія була вагітною, її чоловіка вбили його конкуренти. У результаті Віка залишилася сама, без матеріальної, а особливо моральної підтримки. Вона виросла в дитбудинку, згодом, стала вчителем, а потім і вийшла заміж. Можливо, Максим і став би справжньою опорою матері, якби в нього поряд був батько, який підказав і, можливо, щось порадив. Оскільки Віка зберігала вірність своєму чоловікові навіть після його смерті, то у хлопця не було навіть вітчима.

Сьогодні день, який кожен рік проходить однаково. Зранку Максим везе матір на кладовище, де вони на сиру могилу батька кладуть живі квіти, зазвичай це червоні троянди. Цвинтар розташований поряд із монастирським садом, тому здалеку було видно рожеві, червоні та жовті плями серед зеленого листя. Максим саме тут відчував себе, на диво, спокійно. Обводячи поглядом територію, можна помітити, що деякі могили були прикрашені різьбленими дубовими хрестами, а от могила батька мала пам’ятник у формі серця, а на зворотній стороні був напис «Біль втрати не згасне ніколи».

Після кладовища, Максим відвозив матір додому, де в них був поминальний обід, і мати згадувала їх з батьком весілля, або ще якісь приємні для неї спогади з їх недовгого спільного життя. А от вже вечір кожен рік відрізнявся. Наприклад, минулого року Максим пив у себе в кабінеті, на одинці зі своїми думками, а в цьому році він з Олексієм тут. У клубі, де купа людей, які щось святкують, на відмінну від нього.

— Кір, я думаю тобі вже вистачить. Поїхали, мене Діна вдома чекає, — Олексій уже розумів, що хлопець перебрав, і якщо вони вип'ють ще по дві чарки, то додому точно не доїдуть.

— Та шо ти починаєш, ми навіть з дівчатами ще не познайомилися. Глянь, яка красуня сидить за барною стійкою.

І дійсно, в іншому кінці бару, закинувши нога на ногу, сиділа молода дівчина. Своє довге, пшеничне волосся вона розпустила так, щоб воно каскадом падало вниз на голу спину, а сукня, в яку вона була одягнута, прикрашала фігуру, та й сама дівчина притягувала до себе зацікавлені погляди чоловіків, і заздрісні, інколи й захоплені погляди жінок. Вона насамперед поважала себе та свої принципи, і ніколи не принижувала інших за їх інтереси.

Від неї віє якоюсь елітною магією та впевненістю.

— Щось ну дуже знайома ця дівчина, — сказав Льоша з якоюсь зневагою. - Та ні, не може бути, я ж сам її відвіз до Поліни.

— Здрастуйте, прекрасна леді! Дозвольте мені пригостити вас коктейлем, — ледве підходячи до барної стійки, промовив хлопець.

— Доброго вечора, від коктейлю я б не відмовилася, — одразу ж заблищали холодні очі дівчини.

— І що така мила особа робить одна в цьому великому клубі? — Максиму вона сподобалась. Поки він не розумів, чим вона вабила, але його тягнуло. Точно відьма.

— По-перше, я не одна, а з подругою, — при світлі прожекторів у клубі очі дівчини здавались якимись казково-крижаними, — ну, а по-друге, я знаю цей клуб, як свої п'ять пальців. Не вперше тут доводиться відриватися, — сказала м'яким тоном ця мила леді.

— І як вас звати? — хлопець хотів спитати ім'я дівчини. Для нього це не було так важливо: все одно після сексу він би його не згадав, але він був впевнений, що ім’я не просте, точно не в неї. Хотілось смакувати кожну літеру на кінчику язика.

— Кіре, твою матір, поїхали вже, — кричав Олексій через увесь зал.

— Я, мабуть, піду, – дівчина подивилась через його плече, якось заметушилась, випурхнула з барного стільця, та швидко чмокнула у щоку хлопця  — До речі, дякую за коктейль.

Після себе незнайомка залишила лише легкий аромат полуниці та теплої осені.

***

— Вечір добрий, тьотю Вік, ось ваш герой — отримайте та розпишіться.

— Нафіга ти мене до матері припер, ідіотіна? – відштовхнув від себе друга хлопець.

— Що за слова, Максиме? Олексійку, дякую тобі, не звертай на нього увагу. — Вікторія не була у великому шоку від такого стану її сина, але неприємний осад на душі залишився.

— Я не знайшов ключів від твоєї квартири, а мама твоя точно була вдома. Чи мені треба було залишити тебе там? Гаразд, я поїхав, — Льоша не завжди поспішав додому, але три місяці тому в його житті з'явилася Діана. Ні, не те щоб він дуже змінив своє життя, але, все ж таки, прийшлось ввести певні корективи, от, наприклад, такі вечори з другом, як сьогодні. Їх стало менше, та й вони вже точно не підлітки, в кожного своє життя, яке проходило зі швидкістю звуку.  

— Так, так, біжи, мамі передавай привіт, — Віка шепотіла Олексію навздогін те, що забула сказати у його присутність. Вона ставилася до нього як до свого сина. — А тепер почнемо розмову з тобою, Максиміліан.

— Ма, не починай, га? Все нормально. Ну, випив я трохи з Льошкою, і що тепер? Маю повне право, — хлопець, сідаючи в крісло, зробив кульбіт очима і мріяв про те, щоб вся ця розмова якнайшвидше закінчилася.