Читати книгу - "Дар Гумбольдта"

але водночас вона була розкішна. До того ж слід пам’ятати про той дивний кут чи нахил, під яким мають падати промені кохання, щоб пробитися до серця, — такого, як моє. З гри в покер у Джорджа Свібела, де я стільки випив і став такий балакучий, я виніс одну корисну думку: чудна ступня потребує чудного черевика. Якщо ж ви не лише чудний, а й вибагливий, то вам буде сутужно. Та й чи є ще звичайні ступні? Я хочу цим сказати, що на еротиці наголошують так, аж уся вигадливість душі переходить у стопу. Як наслідок, виникають викривлення, плоть набуває таких вигадливих вигинів, що взагалі нічого не підходить. Тому деформація наступає на п’яти любові, а любов — це така сила, що не може покинути нас самих. Не може, бо своїм існуванням ми завдячуємо любовним актам, здійсненим до нас, бо любов — це постійний обов’язок душі. Так я це бачив. Рената ж, як любителька астрології, пояснювала, що в усіх моїх бідах винен знак зодіаку. Вона ще ніколи не зустрічала розгубленішого, накрученішого та стражденнішого Близнюка, нездатного себе опанувати.

— Не всміхайся, коли я говорю про зірки. Знаю, що для тебе я — красива дурепа, тупа лялька. Ти хотів, щоб я була твоєю омріяною жрицею кохання.

Але я не глузував із неї, я всміхався, бо досі не прочитав у Ренатиних книжках жодної характеристики Близнюків, яка б не була цілком правильна. Мене особливо вразила одна книжка; там Близнюків схарактеризовано як інтелектуальний млин почуттів, що подрібнює і перемелює душу. Коли говорити про Ренату, як про омріяну жрицю кохання, то я не втомлююся повторювати, що вона чудова жінка, але в ліжку вона аж ніяк не почувалася розкуто. Часом вона була пригнічена й тиха і звіряла мені свої думки, що не давали їй спокою. Цієї п’ятниці ми мали летіти до Європи, вже вдруге цього року. Для цих польотів були вагомі особисті причини. І якщо я не міг запропонувати молодій жінці зрілого розуміння, то що тоді міг запропонувати? Так складалося, що я виявляв правдивий інтерес до її проблем і цілковито їй співчував.

Та все ж здоровий реалізм змушував мене сприймати наші стосунки так, як їх, можливо, бачили інші люди — старий кнуряка бере ласу до грошей кралю в Європу, щоб показати їй люксусове життя. За лаштунками, доповнюючи класичну картину, була ще досвідчена мама-інтриганка, Сеньйора, яка викладала ділову іспанську мову в школі секретарок на Стейт-стріт. Сеньйора була по-своєму приваблива і належала до людей, які процвітають на Середньому Заході завдяки своєму іноземному походженню та ексцентричності. Свою красу Рената успадкувала не від неї. Проте з біологічного чи еволюційного погляду Рената була досконала. Як леопард чи біговий кінь, вона була «благородна тварина» (дивіться «Сенс краси» Сантаяни). Її загадковий батечко (наші подорожі до Європи і мали на меті з’ясувати, хто ж це насправді такий), певно, був один із тих давніх силачів, які вигинали залізні бруси, тягли зубами локомотив або ж утримували двадцятеро осіб на дошці, покладеній їм на спину, — чоловіком із монументальною статурою, моделлю Родена. Думаю, що Сеньйора насправді була угорка. Коли розповідала родинні історії, я виразно бачив, що вона переносить події з Балкан до Іспанії. Був певен, що розумію її, і цю впевненість пояснював собі у дивний спосіб: я тямив у зінґерівській швейній машинці моєї матері. Десятирічним хлопчаком я розібрав машинку і зібрав її знову. Коли натискати на педаль із кованого заліза, це приводить у рух гладенький шків, і голка ходить вгору-вниз. Коли ж підважити лискучу сталеву пластинку, то можна виявити під нею маленькі складні детальки, що пахнуть мастилом. Для мене Сеньйора була людина зі складних деталей і трохи пахла олією. Загалом — позитивна асоціація. Проте якихось коліщаток у неї в голові таки бракувало. Голка ходила вгору-вниз, на шпульці була нитка, проте шов не з’являвся.

Основна Сеньйорина претензія на розум ґрунтувалася на материнстві. Щодо Ренати вона мала безліч планів. Вони були екстравагантні, коли йшлося про віддалені цілі, проте на найближче майбутнє — цілком практичні. Сеньйора чимало вклала у Ренатине виховання. І, певно, витратила цілий статок на ортодонтів. Результати були блискучі. Я щасливо спостерігав, як Рената розтуляє свої вуста, а коли вона підколювала мене й сяйливо всміхалася, я просто німів від захвату. Все, що моя мама могла за давніх темних часів зробити для моїх зубів, це загорнути у фланель окрушину з вугільної грубки або ж насипати сухої розжареної гречки в мішечок з-під тютюну «Бул Дургем» і прикласти мені до щоки, щоб порятувати від болю. Звідси моя повага до прекрасних зубів. До того ж, як на таку повнотілу дівчину, Рената мала тоненький голосочок. Коли вона сміялася, то провітрювала все своє єство — аж до самого лона, я гадаю. Вона підв’язувала волосся шовковими шарфами, відкриваючи дивовижно граційну шийку і походжала туди-сюди перед дзеркалом — як же божественно вона ходила! Не дивно, що матінка не хотіла марнувати її на мене з моїм подвійним підборіддям і французьким орденом. Але, якщо вже Рената й справді нерівно до мене дихала, то чом би нам не вести спільного господарства? Сеньйора була за це. Рената вже наближалася до тридцятки, була розлучена і мала сина, хлопчика на ім’я Роджер, якого я дуже любив. Стара (як, до речі, і Кантабіле) переконувала мене купити квартиру в північній частині міста. Себе вона до цих планів не включала.

— Я потребую приватності. У мене є свої affaires de cœur[171]. Але, — наголошувала Сеньйора, — Роджер мусить виховуватися в домі, де є чоловік.

Рената і Сеньйора колекціонували газетні оголошення про весілля з травня по грудень. Вони надсилали мені вирізки про літніх чоловіків та інтерв’ю з їхніми дружинами. За один рік вони втратили Штайхена[172], Пікассо і Касальса[173]. Та у них ще залишався Чаплін, сенатор Термонд[174] і суддя Дуґлас[175]. Із колонок, присвячених сексу в часописі «Ньюз», Сеньйора навіть вибирала висловлювання науковців про статеве життя у літніх людей. І навіть Джордж Свібел сказав:

— Можливо, це піде тобі на користь. Рената хоче осісти. Вона вже побувала в бувальцях і багато чого побачила. З неї вже годі. Вона готова.

— Що ж, вона точно не одна з тих «не-займай-мене».

— Вона добре готує. Вона жвава. Любить рослини та різні витребеньки. У неї всюди горить світло, грає гойська музика, а в кухні парують смачні страви. Вона горнеться до тебе? Вона збуджується, коли ти