Читати книгу - "Твори в п'яти томах. Том V"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що таке? — здивовано підвів голову Бінч
Грехем ступив крок до нього:
— Папери сюди. Ось вам невеличка картка. Бачите? Бінч поглянув на маленьку зелену картку, яку вийняв з бокової кишені Грехем, і відразу випростався, подаючи папери Грехемові:
— Пробачте, містере Грехем… Я ж не знав, що ви агент генерального штабу… Пробачте… ось, прошу… ось папери.
Професор Тарп розгублено опустився в крісло, безпорадно поглядаючи то на Грехема, то на Бінча:
— Як?.. І ви, Грехеме?.. Ви — агент генерального штабу?.. Ні, цього не може бути… Ви ж мій помічник…
Холодний, ввічливий Грехем, новий Грехем, відповів йому:
— Так, я ваш помічник. І разом з тим маю деякі доручення від нашого генерального штабу. Хіба це вам завадило в чомусь, пане професор?
— Який жах, — простогнав Тарп, — який жах… Охасі — агент японської розвідки, він шпигун, він хотів убити мене. Бінч — агент таємної поліції… Грехем — агент генерального штабу… Можна збожеволіти! Мої помічники — агенти. Виходить, ви стежили за кожним моїм кроком?.. Я не витримаю цього… Моя наука… Моя праця!..
Грехем підняв руку.
— Нема чого хвилюватися, пане професор. Все гаразд. Ми оберігали вас від небезпеки. Ось вам доказ — цей мертвий шпигун. Дозвольте провести вас до кабінету. Вам треба трохи відпочити.
— Ні! Це неможливо! Я, старий дурень, базікав, мріяв про свою незалежність, про чисту науку… а праворуч від мене була таємна поліція, ліворуч — генеральний штаб… І ще цей шпигун — японець…
Грехем зсунув брови, незадоволено скрививши обличчя:
— Містере Бінч, будь ласка, проведіть професора до його кабінету. Пан професор надто хвилюється. Викличте лікаря.
— Єсть, містере Грехем, — вигукнув Бінч. — Прошу, пане професор, дайте вашу руку. Отак. Спокійніше!
Професор Тарп повільно йшов, скоряючись енергійним рухам Бінча. Він чув, як Грехем зняв телефонну трубку і сказав:
— Алло! 18-44-63. Так. Восьмий відділ штабу? Так. Кабінет полковника Джонсона? Так. Це я, агент Грехем. Так. Пробачте, що турбую вас. Пане полковник, трапилися несподівані події. Охасі справді був шпигун, він зробив замах на життя…
Далі професор Тарп не чув нічого. Він похитнувся і впав непритомний на руки агента таємної поліції Бінча, що вів його до кабінету.
РАКЕТОПЛАН С-218
І
Щоранку вона розкидала по небу свій сяючий широкий хвіст, і він, мов велетенська мітла, змітав за собою мерехтливі зірки; хвіст торкався їх — і вони одразу затухали, тьмяніли, зникали в його широкому сяйві.
Люди забули, що таке присмерк. Ледве червона куля сонця ховалася за далеким обрієм, як з другого краю неба вже розквітало загадкове зеленкувате сяйво. Спочатку в зеніті показувалося блискуче зелене ядро: воно більшало, здавалося, щоночі. І люди звикли говорити, згадуючи про щось: “Це було ще тоді, коли Комета була не більша за Місяць”. Або: “Це трапилося тоді, коли диск Комети був не більший за два Місяці”.
Потім від велетенського ядра в усі боки, наче дивна холодна заграва, починало розходитися сяйво; воно тяглося через усе небо і зникало за обрієм. Здавалося, цей фантастичний хвіст оповив усю Землю.
Тепер на небі не було ні Чумацького Шляху, ні зірок та сузір’їв — їх, немов дрібний порох, стерла Комета. Тільки іноді на заході чи сході можна було помітити окремі найяскравіші зірки. Але навіть найбільші з них, що їх раніше, ще кілька років тому, люди звикли бачити блискучими іскрами на чорному небесному оксамиті, тепер видавалися тьмяними, ледве помітними світними цятками.
Астрономи змушені були припинити майже всі небесні спостереження. Втім, ніхто з них і не цікавився тепер колишніми дослідженнями. Увагу всіх притягла до себе Комета — адже від неї залежала доля Землі.
І ніхто тепер не називав уже Комету так, як називали її кілька років тому, — кометою Гріверса. Це не було доказом зневажливого ставлення до імені цього славетного астронома. Зовсім ні. Сам Гріверс жив у невеличкому будинку біля своєї обсерваторії. Разом із своїми численними помічниками він систематично й наполегливо провадив астрономічні спостереження. Людство називало тепер загрозливе небесне тіло просто Кометою. Кожен розумів: якщо мова йде про Комету, то тільки про ту велетенську, яку відкрив американський астроном Гріверс у сузір’ї Скорпіона.
Тоді, в перші дні після відкриття Гріверса, навряд чи хтось з широкої публіки звернув серйозну увагу на повідомлення про це. Хіба мало відкрито нових зірок, нових небесних тіл за останні роки?.. Ще одна комета, ще одне небесне тіло, ще один невідомий космічний мандрівник — що ж тут дивного?
Але слідом за першим повідомленням Гріверс опублікував друге. В ньому відомий астроном серйозно й упевнено розповів про свої дальші спостереження. Він адресував своє повідомлення не вузькому колу спеціалістів-астрономів, а найширшим масам. Ось найголовніше з того, що повідомив Гріверс:
“Нова комета наближається з далеких космічних просторів до нашої сонячної системи з нечуваною досі швидкістю. Тепер комету помітно тільки в найпотужніші телескопи. Але незабаром люди зможуть побачити її на власні очі без будь-яких астрономічних приладів. Комета лине у Всесвіті з надзвичайною швидкістю — близько шістдесяти тисяч кілометрів за секунду. Комета посувається по незамкненій кривій — гіперболі, лінія якої проходить у Всесвіті між орбітами планет сонячної системи. Цілком імовірно, що комета зіткнеться з якимсь тілом нашої сонячної системи. Подальші спостереження і обчислення провадяться”.
Це повідомлення Гріверса примусило людей подивитися в небо. І багато аматорів-астрономів у невеличкі телескопи чи навіть біноклі спромоглися знайти в небі серед безліку блискучих зірок нову маленьку вогняну цятку — комету Гріверса. Газети всієї земної кулі зацікавилися новою кометою, вони охоче друкували небесні карти, де чорним хрестиком було позначено місце комети серед зірок.
Деякі науково-популярні журнали нагадали читачам з цього приводу долю відомої комети Галлея. Один з таких журналів звернувся навіть до наукових працівників із запитанням: “Що вони думають про наближення до сонячної системи комети Гріверса? Чи не загрожує це нашій Землі якимись несподіванками?”
Вчені висловили щодо цього суперечливі думки. Комета пересувалася в космічному просторі надто швидко, вивчити її не встигли і шлях ще не обчислили. Але журнал зробив з цієї анкети своєрідну сенсацію, використавши одну з відповідей. Мало знаний астроном Джонс відповів так:
“Шлях комети ще не обчислено. Але вже відомо, що гіпербола її проходить між орбітами планет. Цілком можливо, що комета зіткнеться саме з Землею. Наслідки такого зіткнення будуть, безумовно, катастрофічні”.
Журнал у зв’язку з цим розповів читачам історію комети Галлея, остання поява якої так налякала Землю в 1911 році. Астрономи, обчисливши орбіту комети Галлея, твердили тоді, що саме 1911
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твори в п'яти томах. Том V», після закриття браузера.