Читати книгу - "Твори в п'яти томах. Том V"

року ця комета на своєму шляху зіткнеться з Землею. Вони не помилились: орбіти Землі і комети Галлея справді перетнулися. Але, на щастя, перш ніж це сталося, комета Галлея в далеких космічних просторах обернулася на хмарку пороху та дрібних часточок. Коли Земля зіткнулася з цією хмаркою, на неї посипався вогняний метеоритний дощ, що аж ніяк не зашкодив людству. Це було чарівне видовище.

Так минуло два тижні. Астроном Гріверс мовчав, заглибившись у свої спостереження. Газети, що зчинили галас навколо його другого повідомлення, незабаром забули про сенсацію. Тим часом Комета побільшала, на небі немов виросла нова блискуча зеленкувата зоря з ледве помітним вогняним хвостом, що на деякій віддалі од ядра Комети танув серед зірок, мов розчиняючись у чорному небі. Кілька днів, правдивіше, кілька ночей, Комету помічали лише аматори-астрономи.

Ще через тиждень астроном Гріверс опублікував своє знамените третє повідомлення. Воно справило враження бомби, що зненацька вибухнула серед людного майдану. Астроном Гріверс писав:

“Мої останні спостереження ствердили всі припущення й думки. Нова комета має велетенські розміри. Густина її ядра втроє більша за густину Землі. Швидкість пересування нової комети в просторі — 60 000 кілометрів за секунду. Обчислення свідчать, що комета не зіткнеться з Землею. Але нашій планеті загрожує інша небезпека, не менш серйозна. В своєму поривному русі по гіперболі до Сонця, мандрівниця Всесвіту — комета так близько пронесеться біля Землі, що, за обчисленнями, захопить своїм притяганням Землю, зірве її з місця в Сонячній системі і потягне за собою в невідомі космічні простори. Земля перетвориться на супутника комети. Ця космічна катастрофа відбудеться під час літнього сонцестояння Землі”.

Неймовірна паніка охопила людськість після цього повідомлення. Либонь, на Землі не було людини, яка б щоночі не дивилася в небо, розшукуючи там Комету. І кожен, хто бачив її, дивувався:

— Хіба може оця мерехтлива небесна гостя, оця невеличка зеленкувата блискуча цяточка з манюсіньким хвостом, — хіба може вона загрожувати Землі, викликати катастрофу, яку пророкує астроном Гріверс?..

А Комета невпинно збільшувалась у своїх розмірах. Протягом першого року вона зростала непомітно. Комета стала тільки яскравішою.

Але через кілька років Комета вже була найясніша зірка на небосхилі. І відтоді її збільшення набрало фантастичних темпів. Хвіст Комети оповивав уже все небо. Та в цьому й не було нічого дивного: адже Комета наближалася до земної орбіти.

Вона наближалась, як грізний ворог, що мав вразити Землю на смерть. Адже планета, зірвана з своєї орбіти притяганням Комети, насамперед втратить атмосферу, і людство задихнеться. І в невідомі холодні простори, обертаючись навколо Комети, освітлювана її зеленим сяйвом, полетить мертва крижана куля, яка ще недавно була гарною, вкритою рослинністю планетою, що буяла життям.

Зрозуміло, як радісно зустріла людськість геніальний проект інженера Андрєєва, що запропонував свій сміливий план порятунку Землі.

ІІ

Глухий і важкий удар гонга враз урвав гомін багатотисячної юрби, що зібралася під кришталевим склепінням Палацу Конгресів. Неосяжну залу заповнили кілька десятків тисяч людей, що розташувалися на широких пневматичних м’яких лавах, які концентричними колами оточували центральну трибуну.

Матове світло, що заливало м’яким промінням всі куточки зали, померкло. На центральній трибуні з’явився кремезний чоловік. Обличчя його було серйозне й зосереджене; він дивився уперед і, здавалося, мовби чекав на щось.

Потім вільним рухом підняв угору руку і почав говорити. Голос, підсилений потужними репродукторами, легко доходив аж до останніх лав.

Так почалися історичні збори у Палаці Конгресів. Усе, що відбувалося на цих зборах, бачили й чули люди по всіх куточках земної кулі. На майданах було встановлено величезні екрани ілюстрованих радіогазет. Люди скупчувались перед великими вуличними екранами і перед маленькими екранами хатніх телевізорів. Ціла земна куля слухала незвичайну промову…

— Безперечно, ви, товариші, знаєте в основному, чому вас скликано на збори, — так почав свою промову голова Всесвітнього комітету порятунку Землі. — І все ж таки для того, щоб всебічно висвітлити перед вами надзвичайну подію, яка має відбутися 21 червня цього року, я мушу повторити кілька широковідомих тверджень. Ви знаєте, що спостереження й обчислення ствердили, на жаль, усі висновки професора Гріверса. Знов-таки на превеликий жаль, я не можу додати нічого нового до його висновків. Комета максимально наблизиться до землі 21 червня, і, якщо нам не пощастить здійснити наш план, — кількість планет Сонячної системи зменшиться на одну…

Загальне зітхання пронеслося по велетенській залі, пронеслося по всій земній кулі, яка зосереджено слухала промову.

— Я хочу продемонструвати вам схему руху Комети протягом останніх п’ятнадцяти років, відтоді як вона з’явилася на земному небосхилі і її відкрив астроном Гріверс.

Доповідач знову підняв руку, — і темний кришталевий купол Палацу Конгресів ураз мов ожив. На його матовій блакиті спокійним світлом засяяли ясні зірки, одна з яких дедалі більшала. Саме на неї вказала вогняна стрілка, що, скоряючись руці доповідача, побігла темним штучним небом. Ця зірка весь час зростала; ось з її лівого боку майже несподівано з’явилося невеличке туманне здовження, що перетворилося потім на вигнутий хвіст.

Така була Комета в перші роки після своєї появи, — задумливо сказав промовець.

Зірки повільно пересувалися кришталевим небокраєм. А Комета все більшала і більшала. Ось вона вкрила своїм холодним сяйвом сусідні зірки, неначе витискаючи їх. Її хвіст розкинувся, як Чумацький Шлях. Легкий шум та потріскування привернули увагу глядачів до центра зали. Там на масивній підставці стояло химерне металеве приладдя, схоже на двоголову потвору. З численних отворів його лилося рожеве світло, що сягало склепіння Палацу, його штучного небокраю.

Те, що ви бачите перед собою, — всього тільки робота великого планетарія, влаштованого в нашій залі, — спокійно пояснював доповідач. — Зараз планетарій покаже вам орбіти Землі, планет і гіперболу Комети.

Вогняні лінії визначились на куполі Палацу. Насамперед витягнутий еліпс земної орбіти, яким летіла невеличка блакитнувата куля — Земля. І збоку ліворуч яскрава, майже пряма лінія гіперболи Комети. Вона проходила на відстані половини радіуса земної орбіти.

По лінії гіперболи швидко посувалась Комета, тягнучи за собою велетенський хвіст. Вона наближалася разом із Землею до найопуклішої частини еліпса.

— Я не хочу зупинятись на подробицях, — сказав доповідач, — і тому обмежуся лише кількома найголовнішими вказівками. Багато хто, безперечно, пам’ятає той безмежний жах, який охопив людство по оголошенні повідомлення астронома Гріверса. Згадки про щасливі наслідки зіткнення Землі з відомою кометою Галлея в 1911 році нікого не могли заспокоїти. Адже комета Гріверса — велетенське небесне тіло неймовірної густини…

Знову настала пауза. Доповідач зробив широкий жест рукою:

— Взагалі комети завжди готують нам несподіванки. Уявіть собі величезне тіло, що вільно пересувається в просторі