Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

Самітником. Ґіком з блідою шкірою та одержимістю поп-культурою. Хлопцем з агорафобією, без справжніх друзів, родини чи реального контакту з людьми. Я був просто ще одною сумною самотньою душею, що витрачала своє життя на відеоігри.

Але не в ОАЗі. Там я був великим Парзівалем. Всесвітньо відомим мисливцем і міжнародною знаменитістю. Люди просили в мене автографи. У мене був фан-клуб. Навіть декілька. Мене впізнавали, куди б я не пішов (але тільки тоді, коли хотів, щоб мене впізнали). Мені платили, щоб я підтримував продукти. Люди захоплювалися і рівнялись на мене. Мене запрошували на найекслюзивніші вечірки. Я ходив у наймодніші клуби і ніколи не стояв у чергах. Був іконою поп-культури, рок-зіркою віртуального світу. А в колах мисливців я був легендою. Ні, богом.

Я сів та натягнув рукавички і візор. Після підтвердження особи, переді мною з’явився логотип «Gregarious Simulation Systems», а за ним напис:

Вітаємо, Парзіваль.

Будь ласка, скажіть пароль.

Я прочистив горло і виголосив фразу-пароль. Коли я говорив, кожне слово з’являлося на екрані:

«Ніхто в світі ніколи не отримує те, що хоче, і це прекрасно.»

Коротка пауза, а тоді я мимовільно полегшено зітхнув, коли все навколо мене розчинилося в ОАЗі.

0020

Аватар повільно матеріалізувався перед панеллю керування у командному центрі моєї фортеці, на тому ж місці, де я сидів минулої ночі, байдуже дивлячись на Катрен, поки не заснув і система не викинула мене з симуляції. Я дивився на цей чортів вірш майже шість місяців і досі був не в змозі його розшифрувати. Ніхто не був. Кожен мав теорії, звичайно, але Нефритовий ключ все ще не знайшли, а топові місця на Табло залишалися незмінними.

Командний центр розташовувався під броньованим куполом, вбудованим у скелясту поверхню мого власного астероїда. Звідси на 360 градусів відкривався пейзаж кратерів, що тягнулись до горизонту в усіх напрямках. Інша частина фортеці була під поверхнею, у величезному підземному комплексі, який простягався аж до ядра астероїда. Все місце я закодував сам, незабаром після переїзду в Колумбус. Моєму аватару потрібна була фортеця і я не хотів сусідів, тому купив найдешевший планетоїд, який знайшов — крихітний безплідний астероїд у Секторі-14. Він називався S14A316, але я перейменував його у Фалко, на честь австрійської реп-зірки. (Я не був величезним фанатом Фалко чи щось таке. Просто подумав, що це ім’я круто звучить.)

Фалко мав всього кілька квадратних кілометрів площі, але все одно влетів мені в копієчку. Та він був того вартий. Володіючи власним світом, ви могли побудувати там все, що хочете. І ніхто не міг його відвідати, якщо я не надав їм доступ, а я його нікому не надавав. Моя фортеця була моїм домом всередині ОАЗи. Храмом мого аватара. Це було єдине місце у всій симуляції, де я був по-справжньому в безпеці.

Як тільки вхід було завершено, на екрані виринуло вікно, повідомляючи, що сьогодні день виборів. Тепер, коли мені було вісімнадцять, я міг голосувати на виборах ОАЗи, а також на виборах уряду США. Мене не турбували останні, тому що я не бачив сенсу. Колись велика країна, в якій я народився, тепер нагадувала себе колишню тільки ім’ям. Незалежно від того, хто був головним. Ці люди переставляли шезлонги на «Титаніку», і всі це знали. Крім того, тепер, коли кожен міг голосувати з дому через ОАЗу, шанси бути обраними мали хіба що кінозірки, знаменитості з реаліті-шоу або радикальні телепроповідники.

Я таки витратив час, щоб взяти участь у виборах ОАЗи, оскільки їх результати дійсно на мене впливали. Процес зайняв кілька хвилин, тому що я вже був знайомий з усіма основними питаннями, які «GSS» висунула на голосування. Вибирали також президента і віце-президента Ради користувачів ОАЗи, але з цим не було проблем. Як і більшість мисливців, я проголосував за переобрання Корі Доктороу і Віла Вітона (знову). Обмежень у терміні правління не було, а ці два діди робили шалену роботу щодо захисту прав користувачів вже більше десятиліття.

Закінчивши голосування, я трохи відрегулював тактильний стілець і почав вивчати командну консоль перед собою. Вона була набита перемикачами, кнопками, клавіатурами, джойстиками та екранами. Зліва від мене тягнувся ряд моніторів, пов’язаних з віртуальними камерами, розташованими по всій внутрішній і зовнішній частині фортеці. Праворуч від мене ще один блок моніторів відображав всі мої улюблені новинні та розважальні канали. Серед них був мій власний: «Парзіваль-ТВ — Трансляція незрозумілого еклектичного лайна, 24-7-365».

Цього року «GSS» запропонувала користувачам ОАЗи нову функцію: персональний відеоканал. Кожен, хто заплатив абонентську плату, міг запустити трансляцію власної телевізійної мережі. Будь-хто в симуляції міг налаштуватися і дивитися ваш канал з будь-якої точки світу. Що показувати в ефірі і кому дозволяти дивитися залежало повністю від вас. Більшість користувачів вирішили запустити «канал спостережень», щоб бути наче зіркою власного цілодобового реаліті-шоу. Віртуальні камери слідкували за аватаром по всій ОАЗі, поки ви виконували щоденні справи. Можна було обмежити доступ до каналу, щоб дивитися могли тільки ваші друзі, або брати гроші з глядачів за годину доступу. Багато другорядних знаменитостей і розповсюджувачів порнографії так робили, продаючи свої віртуальні життя по хвилині.

Дехто використовував канал, щоб транслювати наживо свій реальний світ або своїх собак чи дітей. Дехто крутив тільки старі мультфільми. Можливості були нескінченні і різноманіття того, що транслювали, щодня ставало божевільнішим. Зі Східної Європи транслювали нон-стоп відео для футфетишистів. Аматорське порно з участю розпусних мамусь з Міннесоти. Що завгодно. Будь-які дивацтва людської психіки знімали і транслювали онлайн. Велика пустка телевізійних програм нарешті досягла свого апогею і звичайна людина більше не обмежувалась п’ятнадцятьма хвилинами слави. Тепер кожен міг бути на телебаченні, кожну секунду кожного дня, незалежно від того чи хтось дивиться.

«Парзіваль-ТВ» не був каналом для вуаєристів. Я взагалі ніколи не показував обличчя аватара в трансляції. Замість цього я поставив підбірку класичних ТВ-шоу вісімдесятих, рекламні ролики, мультфільми, музичні кліпи та фільми. Багато фільмів. На вихідних я показував старі японські фільми про монстрів і деякі вінтажні аніме. Що спадало на думку. Насправді не мало значення, що я показував. Мій аватар був все