Читати книгу - "Версола. Книга 1. Колоніст"

вчинила дива, оскільки обдурений тваринами Волш повівся передбачувано. Слабкий удар по потилиці, і ось товариш вже відпочиває на теплому металі даху з безглуздою посмішкою на вустах, а хлопець тим часом намагається визначити місце, де засіла пара чотириногих мисливців на м'ясо. Цього разу атака закінчилася швидко — не отримавши бажаного, невідомі тварюки залишили їх без уваги, очевидно, направивши свої здібності на чорне стадо, збираючись там знайти зговірливіший обід.

— Ага-ага — посміхнувся своїм думкам Віктор, роздивляючись місцевість попереду себе — вам там будуть дуже раді, не сумніваюся, що буйволи зроблять вам гідний прийом,… трохи побігаєте… корисно для здоров'я, хе-хе.

— Перший експеримент провалився — повідомив він своєму колезі по бізнесу, коли той прийшов в себе, обмацуючи маленьку шишку на потилиці — не опускатимемо рук, це усього лише тимчасова невдача на шляху до нашого тріумфу. Продовжимо, мій друг, досліди над людьми: за планом у нас з тобою другий сніданок,… знаю, що ти нещодавно поїв, але, як мовиться у мене на батьківщині — треба Федя, треба!

— Давай рідний, за маму… за папу — намагався він нагодувати мисливця незрозумілими утвореннями, вирізаними з другого шматка мозку альбіносів — Волш, тут всього грам сто від сили, ти ж мужик…. давай моментом і відразу запий червоненьким.

Проковтнувши пару ложок м'якої субстанції, напарник трохи не обблював увесь всюдихід, але вино і правда допомогло — утримався, а потім довго витирав піт з лиця, неначе дві години патрав туші. Спочатку все було нормально — сиділи на даху і відпочивали, піддослідний висловив побажання подихати свіжим повітрям, і подовше, подовше. Десь через години дві, мисливець знову став посилено пітніти і багато пити води — Віктор насторожився, передчуваючи п'ятою точкою неприємності, а ще за годину Волшу стало погано, і вони спустилися вниз, де той відразу ліг на ліжко і заснув, як показалося спочатку землянинові, але насправді це було тільки початком. Оскільки сидіти внизу було нудно, а напарник начебто спав, то виліз з рушницею на дах в надії когось підстрілити. Стадо чорних спостерігалося в чотирьохстах метрах південніше від всюдихода, тому, щоб не втрачати їх із виду, трохи перемістив машину ближче, зупинившись в півсотні метрів від краю їх лежання — тварини реагували в'яло, і хлопець не став їх тривожити. Спустився вниз за водою і, проходячи повз напарника, що лежав все так само тихо без руху, ненароком поклав долоню на лоб — не сподобалася занадто червона пика партнера і висока температура. Зганяв в сантехблок — там були усі ліки і медичні пристосування, поміряв температуру — вже нагнало 380, що стурбувало землянина.

— Схоже, я даремно змусив його жерти цю гидоту — нарікав наш герой, дивлячись на пітне червоне лице хворого — потрібно було закинути цю ідею, адже, швидше за все, учені на орбіті у своїх лабораторіях виділяють потрібні ферменти з матеріалу, а не використовують в первозданному вигляді.

Потім він почав ритися у своїй голові, вишукуючи знання бази «перша допомога», але під високу температуру підходило багато випадків.

— Так, укуси земноводних і літаючих паразитів — не то…. інфекції від порізів і ран, нанесених іклами або кігтями, — не то,… алергічні реакції — це взагалі смішно, Волш тут вже десять років, напевно має антитіла до всього, що тут літає в повітрі…. хоча. Ні, тут і так все зрозуміло — щось потрапило в організм з частиною мозку, значить…. значить боремося з отруєнням.

Асортимент в аптечці був дуже широкий, і хлопець сходу почав діяти: пацієнт був без свідомості, можна сказати, оскільки спроби розбудити, або привести до тями виявилися безплідними, ні на що не реагував, продовжуючи лежати безмовною колодою. Вирішив розпочати з уколів: тутешні уколи трохи відрізнялися від звичних земних — швидше це був пневмошприц для ін'єкцій, які усі без виключення поставлялися на планету в однакових пластикових прозорих капсулах. Відрізнялися один від одного тільки кольором і написами на них.

— Пшик — неголосно сказав пістолет, і землянин став чекати реакцію на ліки, по базі час реакції оцінювався в десять хвилин. Почекавши для вірності двадцять, знову заміряв температуру — 38,20 - хвороба прогресувала, і це змусило вилаятися хлопця. Оскільки колоти декілька ліків підряд база не порекомендувала, то довго вибирав наступний препарат перед тим, як зважитися на нову ін'єкцію — останню на сьогодні. Через двадцять хвилин знову перевірив свого хворого — 38,30 — знову вилаявся на свій тупий мозок і дурну ідею, що прийшла в дурну голову, але колоти більше нічого не став. Потім настала ніч, і землянин заснув тривожним сном, час від часу прокидаючись і прислухаючись до важкого дихання мисливця — спускатися і міряти температуру не став. Ранок приніс нову хвилю розчарування і занепокоєння за друга: температура перевалила за 39, і, ймовірно, продовжувала рости — без особливої надії уколов нові ліки, які база рекомендувала ввести у разі незрозумілої ситуації — сильніше за засіб в аптечці більше не було.

Короткочасну радість про невелике пониження температури незабаром затьмарила погана новина про новий стрибок хвороби — шкала термометра показувала вже 39,40. До середини дня, коли градус піднявся до 39,60, Волш став смикати іноді кінцівками і головою — спочатку дуже рідко і слабо, але Віктор визнав це поганим знаком і почав втрачати залишки надії. У якийсь момент пацієнт заспокоївся, і його «лікар» вирішив трохи подрімати, користуючись нагодою, оскільки припускав, що скоро настане криза і спати йому не припаде. Поспав всього дві години, прокинувшись від сторонніх звуків, але подивившись на хворого, різко схопився — Волш сіпався в конвульсіях, загрожуючи ось-ось впасти на підлогу всюдихода — підскочив і поправив тіло на ліжку. Але оскільки хаотичні ривки не проходили, то довелося трохи імпровізувати і зв'язувати партнера, закріплюючи того на ліжку, адже увесь час сидіти біля нього він не може, і слід було узабезпечити тіло від падіння — ще розіб'є собі голову в цих судомах. Більш-менш закріпивши напарника, трохи поїв — над силу, оскільки апетиту майже не було. Прийшла думка трохи напоїти товариша бульйоном — зробив тільки гірше: людина стала сіпатися ще сильніше і трохи не