Читати книгу - "Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати"

послідовно викопували їх із землі й переносили далі впродовж трьох спекотних днів.

Експертиза виявила, що вказана органічна матерія є нещодавно відторгнутими утробними тканинами з характерними, просякнутими загустілою кров’ю утвореннями, що викидаються з організму матері під час народження дитини. Це залишок від процесу пологів у людей.

Поповнення родини нещодавно святкували одразу в кількох оселях «Мармурових скель», але це не виключає можливості того, що згадані медичні відходи були занесені з-поза меж нашого об’єднання для ритуального висадження дерева чи іншого подібного обряду. Швидка перевірка заяв на постійну зміну ландшафту, поданих упродовж останніх трьох місяців, виявила дозволи висадити п’ять трояндових кущів, один бузок, три кущі садового жасмину, один плакучий кипарис, чотирнадцять самшитових кущів і один болотний дуб. Будь-яка з цих рослин може вказувати на місце первинного заховання викинутих тканин.

Також не видається неможливим, що якась бродяча тварина, наприклад койот, цей чотириногий стерв’ятник, міг поцупити рештки покидьків з території іншої громади. Це могли бути, наприклад, «Північні пересмішники». Або «Озерні вілли», де до такого безцеремонного викидання залишкового післяпологового продукту, судячи з усього, ставляться поблажливіше.

Правду кажучи, не можна забувати також і того, що таку хіпацьку штуку могла утнути половина мешканців «Чаплиної затоки», але що тут можна вдіяти? Розмістити приватне оголошення в рубриці «Загублено і Знайдено»? «Знайдено: одна подрана плацента, частково розкладена. Пожована всіма допитливими тваринами в радіусі двох миль. Телефон». Хай би до якого засобу вдалася рада, цього все одно не буде достатньо, щоб задовольнити декотрих людців, які схильні виступати проти всього на світі і вважають, що заради повернення покидьків його власникам треба перевернути небо і землю.

Рада також не вступатиме в суперечки стосовно духовної чи ритуальної цінності цих викинутих надлишків репродуктивної тканини; одначе цей інцидент показує, що на майбутнє ми потребуємо чіткої політики щодо таких випадків.

Окрім того, що були забруднені численні предмети інтер’єрів, чимала кількість свійських тварин також наковталася шматочків тих покидьків. Унаслідок цього сіамська кішка, що належить містерові й місіс Маршалл-Саймонам, вивергнула проковтнуте, сидячи у місіс Маршал-Саймон на руках. Те саме зробив і скотч-тер’єр Ґудзик, просто на нову шкіряну оббивку заднього сидіння нового «Ягуара-XJR-LWB», який належить містерові Клейтону Фармеру.

Рада домовласників співчуває усім нашим постраждалим сусідам. Але, за винятком міс Каллен, усі вони не без гріха. Невідомі власники тварин, що так недбало прикопали покидьки, грубо знехтували правила утримання на прив’язі — усі, кого це безпосередньо торкнулося, причетні до інциденту. Дехто з тих, чия власність була пошкоджена, виступають за генетичну експертизу для встановлення особи власників з метою стягнення з них фінансової компенсації витрат на відновлення майна. Щоправда, рада переконана, що такі заходи буде важко як обґрунтувати, так і вжити.

Легко уявити собі, що молодий батько, котрий знайшов розриту яму на своєму задньому подвір’ї і чув, який через це щойно здійнявся ґвалт, не поспішатиме подавати голос і брати на себе відповідальність. Замість негайного рішення, що задовольнило б усі зацікавлені сторони, рада домовласників вирішила поглянути на інцидент у довгостроковій перспективі. Саме такі нещастя, поділені усією громадою, і пов’язують сусідів крізь роки. У нашому нинішньому суспільстві, де будинки продаються, а родини переїздять на інше місце в середньому раз на сім років, ця легенда дасть нам триваліші спогади про плинний час нашого знайомства і дружби.

У переказах факти неодмінно викривляться. Ті, що не були безпосередньо причетні до справи, казатимуть, що були. Ті, кому довелося викинути килимок, скажуть, що весь будинок був забруднений так, що довелося його покинути. Недавні події обростуть деталями й стануть частиною міфології нашої громади. Багато років по смерті наших хатніх улюбленців ми воскрешатимемо спогади про них, і смакуватимемо їх, і розноситимемо по світу. Заради сміху ми розповідатимемо про це одне одному. Ми перекрутимо факти. Ми кидатимемо цю історію в юрбу на вечірках і аж за боки братимемося від реготу. Хоч яка ця подія була огидна, ми зробимо її ще огиднішою. Роздуємо її. Зробимо надміру жахливою, щоб і самим потрапити до міфів. Щоб мати бодай таку втіху. Щоб мати якийсь доказ жахливих випробувань, які ми пережили.

Зараз ми невпинно молимося за одужання міс Каллен, яка скаржиться на нічні кошмари, що переслідують її з часів інциденту.

Через брак кращого виходу рештки доправлено до сховища в центрі судової експертизи округу Шейшоу, де їх зберігатимуть упродовж двох місяців, після чого спалять з належною пошаною.

Чому Трубкозуб так ніколи й не висадився на Місяці

Майже ціле життя тому, коли Півень був усього лише півником, грав він якось у шахи зі своїми друзями. Усі вони, а це — Півень, Заєць і Трубкозуб, тоді ходили до п’ятого класу. І от під час великої перерви сиділи вони, схрестивши ноги, навколо шахівниці в затишному кутку спортивного майданчику. Трубкозуб саме зробив хід турою, замишляючи відверту пастку, а Півень узяв слона Трубкозуба й оголосив «Шах!», коли над шахівницею нависла величезна тінь. Тінь розміром з усе. Чиясь нога тупнула в гущину пішаків, розкидаючи коней і придавлюючи шахову дошку, яку разом із шахами Півень отримав на свій десятий день народження і приніс до школи у спеціальному футлярі, що замикався на защіпку та мав свою власну ручку і тому виглядав наче портфель «дипломат», той самий шкіряний «дипломат», що його Півень планував носити, коли стане правником. І не просто адвокатом, а правознавцем у царині інтелектуальної власності, а в ідеальному випадку — юриспрудентом, що спеціалізується на праві в медіа-сфері. Цей футляр навіть мав ініціали Півня, витиснені в штучній шкірі — з тисненням золотом, — подарунок від мами й татка. Трубкозуб мав ось-ось здобути перемогу, але тепер шахівниця була розтрощена навпіл і розідрана на краях. Його мініатюрний король із чорної пластмаси та білі пішаки були змішані в одну малу купу, і посеред цього розгардіяшу стояв Бородавочник, який утоптував подарунок Півню на день