Читати книгу - "Дім на березі озера, Мері Лоусон"

юнака, кращого за Саймона? Десь тут був торт.

Вона важко пішла до кузова вантажівки, дорогою пригладжуючи на собі одяг, й, гримнувши, опустила відкидний борт.

– Я не могла поставити його спереду, бо Базікало поклав на сидіння коробку передач. Сподіваюсь, він вижив – ти диви, все гаразд. Усе, що треба, – це довіряти Господу, любонько. Він про все подбає. А хто той молодик поряд із Меттом?

То був Деніел. Метт саме вів його представити. Вони йшли повільно, опустивши голови. Метт жестикулював, щось пояснюючи, а Деніел кивав. Коли вони підійшли ближче, я почула Меттові слова:

– …лише близько шести місяців на рік, коли температура вища за сорок два градуси16, що є абсолютним мінімумом. Тож треба все встигнути якомога швидше – щойно ґрунт висихає достатньо, щоб його можна було просвердлити.

А Деніел відповів:

– Ви застосовуєте якісь певні свердла? Ну, знаєте, морозостійкіші?

Не знаю, чому я тоді раптом це зрозуміла. Може, бо вони обидва були так захоплені розмовою, так у неї занурені. Двоє непересічних чоловіків, заглиблені в розмову, що повільно йдуть по курному фермерському подвір’ю. Зовсім не трагічна картинка. Точно ні.

Думаю, головне питання полягає не в тому, чому я зрозуміла це саме тоді, а чому я цього не зрозуміла раніше. Прабабусю Моррісон, я визнаю, що великою мірою ця провина – моя, але частково звинувачую і тебе. Саме ти, зі своєю любов’ю до навчання, встановила стандарти, якими я міряла всіх навколо все своє життя. Я цілеспрямовано прагнула втілити твою мрію; я ознайомилася із книжками й ідеями, яких ти навіть не могла уявити, і якимось чином, здобуваючи всі ці знання, мені вдалося взагалі нічому не навчитися.

* * *

Міс Керрінгтон прибула, коли Деніела представляли місіс Стенович, а відразу за нею – Тедвортси, а тоді скупчилося ще кілька авто й битих фермерських вантажівок, і почалася вечірка. Хороше видалося святкування. Як і сказала місіс Стенович, погода була на нашому боці, й іменини мали стиль велетенського й здебільшого хаотичного пікніка, де люди сиділи на траві невеличкими групками або тинялися біля столів із їжею, розмовляючи, сміючись і намагаючись розв’язати проблему того, як їсти, коли маєш тарілку в одній руці, а склянку з фруктовим пуншем – у другій.

Я була б рада сказати, що з головою поринула у бурхливе святкування, але, мушу визнати, все ще почувалася трохи остовпілою. Трохи заглибленою в думки. Напевно, все вимагає часу. Якщо ти багато років мислив певним чином, якщо мав у голові чітке уявлення, яке раптом виявилося хибним, ну, здається, розумно, що пристосування потребуватиме трохи часу. І в той час ти точно не можеш не почуватися… спустошеним. Хай там як, а я саме так і почувалася – і досі почуваюся, якоюсь мірою. Що мені справді хотілося б зробити, так це сісти десь, де тихо, найкраще – під деревом, і споглядати за всім здалеку. Точніше, спостерігати за Меттом. Дозволити своїм очам бачити його по-новому, мати цей новий погляд на наші життя.

Саме цим я б воліла займатися того пообіддя, замість допомагати влаштувати святкування на честь іменин. Але все одно, добре було всіх побачити. Дуже добре, правду сказати. Всі прийшли, крім міс Вернон, яка переказала, що трохи застара для вечірок, але вітає Саймона. Напевно, я познайомила Деніела з більшістю гостей. Він і сам був досить збентежений, вочевидь, не мав певності щодо мого настрою. Але постарався заради такої події – всім професорам Крейнам це добре вдається. Ми з міс Керрінгтон досить довго поговорили. Вона тепер директорка школи, яка розрослася до трьох кімнат, і там працює ще дві вчительки. Міс Керрінгтон мала чудовий вигляд. Випромінювала спокій. Може, вона завжди була така, просто я раніше цього не помічала. Хай там як, а спілкування з нею умиротворяє.

Думаю, Саймон добре провів час, зрештою, саме заради нього все це й затівали.

Однак вечір був найкращий. Той вечір залишиться у моїй пам’яті назавжди. Повечерявши, закінчивши з прибиранням і відпровадивши Саймона гуляти з друзями, ми з Меттом обприскали Деніела з ніг до голови засобом від комах і повели його на ставки. Метт засипав того, де знайшли тіло Лорі, й посадив на тому місці кілька берізок. Вони саме пускали листочки і своїм виглядом заспокоювали душу.

Інші ставки, разом із нашим, залишилися точно такими ж, як і були завжди.

Про автора

Мері Ловсон (1946) – відомий канадський прозаїк, авторка трьох великих романів, кожний із яких ставав подією літературного життя США і Канади.

Лоусон народилася на південному заході канадської провінції Онтаріо, її дитинство минуло у містечку Блеквел. Закінчивши університет Макгілла за фахом «психологія» та отримавши ступінь бакалавра, майбутня знаменитість вирушила до Великої Британії, де довгий час працювала промисловим психологом і там же узяла шлюб із колегою-психологом Річардом Моббсом.

У Британії, окрім основної роботи, пані Ловсон розпочала час від часу писати оповідання для жіночих журналів. Але їй уже виповнилося 50, коли вона узялася за свій перший роман. До цього її підштовхнуло літо, проведене на півночі провінції Онтаріо, північні пейзажі й особливий настрій, властивий цьому краю. Та знадобилося цілих п’ять років, щоб закінчити цю книгу, а потім іще три роки письменниця шукала видавця. Результат перевершив усі сподівання: роман «Дім на березі озера» (2002), як і наступна її книжка «По той бік мосту» (2006) удостоїлися найвищих відгуків критики й посіли провідні місця у списках бестселерів Канади і США. Наступну книжку письменниці – «Кінець дороги» – читачам довелося чекати цілих сім років, та розчаровані вони не були.

Усі три романи Мері Ловсон зібрали щедрий врожай канадських й американських престижних літературних нагород, а «По той бік мосту» навіть був номінований на Букерівську премію. Книжки письменниці виходять у 22 країнах, проте українською ще перекладені не були.

Цікавий факт: Мері Ловсон є троюрідною племінницею Люсі Монтгомері, усесвітньо відомої канадської дитячої письменниці, яка створила серію книжок про рудоволосу дівчинку – Енн із Зелених Дахів.

1

Фунт – одиниця ваги, 0, 453 кг. – Прим. пер.

2

Мається на увазі довга зелена стручкова квасоля. – Прим. пер.

3

Ярд – одиниця довжини, 0, 9144 м. – Прим. пер.

4

«Dairy Queen» – мережа ресторанів швидкого харчування. – Прим. пер.

5

Crane – журавель, а також кран (англ.). – Прим. пер.

6

Столиця провінції Альберта у Канаді. – Прим. пер.

7

Кварта – міра ваги, 11,340 кг. – Прим. пер.