Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

16.

— Гм, єнотику, коли ти згадував пречудовий ресторан, ти мав на увазі місце для останньої вечері, після якої запланована зустріч с праотцями?

Звідки, ось звідки у Тоні в голові взялася ця безрозсудна, геть абсурдна ідея? Мабуть, від усіх тих підступних планів, сумнівних оборудок та оргій дехто загубив останню клепку.

Вирішивши усе ж таки врахувати відсутність в боса досвіду в побаченнях й спілкуванні зі звичайними дівчатами, я пообіцяла собі ставитися поблажливо до його рішень у цей особливий — й цілком непростий — для обох вечір, та не прискіпуватись до всього. Еге ж, те ще випробування для моєї терплячості.

І я одразу ж порушила власну обіцянку.

Гаразд, перші секунд тридцять після того, як я вилізла зі позашляховика, я раділа по-справжньому, що фантазія Соретті сягнула далі аніж запросити мене до ресторану, який перейде йому у спадок.

А тоді мій погляд впав на вивіску з назвою. Дещо знайомою назвою, і коли я кажу знайомою, мова не про кулінарні огляди місцевої преси.
Я прочитала слово на ній уважно. Тричі. На випадок, якщо мені привиділося. Нічого не змінилося.

І тепер я просто-таки не тямилася від люті, бажання відрядити Тоні до дантиста одним помахом кулака й потреби дати драпака звідси, поки нас ніхто не помітив.

Саме тому, не жаліючи підборів, я кинулася до автівки, котра, висадивши нас, затрималася на узбіччі. Немов водій здогадувався, що усе піде шкереберть, й навмисно лишився, щоб підстрахувати нас. Така собі чорна лискуча чотиридверна рятівна шлюпка.

Перед спробою втечі я мала таки вгатити Соретті по пиці, щоб оглушити. Бо зреагував він аж надто моторно: зразу схопив мене за зап’ясток й смикнув назад — до себе. Махаючи головою навсібіч, не дозволяючи йому зазирнути мені у вічі, тримаючись за думку, що мені все важче опиратися впливу його темних гріховних гіпнотичних вирів, я бурмотіла собі під носа лише одне слово:

— Ні.

Повторювала його знову й знову, немов це страшний сон, і я відчайдушно намагалась прокинутись.

— Але чому? — з дражливою усмішкою поцікавився бос. — Недостатньо шалено для першого побачення? Хіба серед усіх тих забобонів стосовно побачень немає правила найсильнішого першого враження?

Припнувши язика із зауваженням, що він досить майстерно ігнорує та зневажає існування будь-яких правил, я уїдливо просичала:

— Навіть стрибок з парашутом на першому побаченні не вважався б настільки шаленим ніж те, що ти пропонуєш.

Коли Тоні гарантував, що мені сподобається його безум, він оце мав на увазі? Не якісь сексуальні експерименти?

— Ти підготувався, еге ж? Склав заповіт й усе таке інше? Сподіваюсь, я в ньому присутня і ти лишив мені дещо значущіше за колекцію мереживної білизни. Інакше я прикінчу тебе просто тут.

— Чому ти аж настільки впевнена, що ти виживеш, а я — ні? — босове здивування видалося мені справжнім.

— Дай-но трішечки подумати, — зображаючи складний розумовий процес, на додачу постукуючи вказівним пальцем по підборіддю, я витримала хвилинну паузу. — Це очевидно — саме у твоїй тарілці буде подвійна порція товченого скла. Усе-таки я лише колишня покоївка її нареченого й об'єкт його домагань. Ти ж натомість, — змірявши Тоні прискіпливим поглядом, намагаючись не зациклюватись на білій сорочці, яка була йому до лиця, нехай це й колір чистоти та цнотливості, я форкнула, — йой, джерело усіх її негараздів та нервових зривів.

— Я й пропоную влаштувати їй ще один.

Впевнена, саме оцим бешкетним спокусливим тоном демони зазвичай й пропонують нечестивцям продати душу. Мамо, слушний час для рятівного дзвінка, нумо ж.

У голові я перебирала подробиці того, як дійшла до цього лайна.

Вечірка зі шльондрами, які виявилися кльовими кобітами, коли припинили змагатися за Тоні, океан шампанського, танці в басейні з желе, довгий відвертий поцілунок, який Соретті видурив в мене після невеличкої сцени біля його спальні.

Нехай я й визнала, що відриватись у товаристві екскортниць було весело, та серед них усе ж ховалися підступні корисливі курвиська штибу вовчиць в овечих шкурах. Повертаючись з вбиральні, я помітила, як одна азійка пролізла в головний мангеттенський храм богу сексу Соретті. Дякувати вже більш пристойному богу, без Тоні.

Звісно, я цьому не зраділа й одразу втрутилася, вчергове беручи на себе ще й роль викидайла.

Коли я навідалася у спальню, на тій хльорці лишились самі лише крихітні трусики. Вона, бачте, планувала влаштувати ґречному господарю приємний пікантний сюрприз. Натомість сюрпризом для неї стала я.

І це я навіть не витягла її з кімнати за патли! Хоч і могла. А все одно вона здійняла такий лемент…

Трясця! У всьому винна бісова репутація невситимого гульвіси!

А потім ще таксист на мене витріщався з докором, мабуть, через желе, яким був просякнутий мій одяг. І Черіті дивилась на мене так само. Відпоюючи мене кавою, вона знов розпитувала про Соретті, про наші стосунки, про те, яке життя із ним — напевно, після усіх моїх розповідей їй і досі здається, що це цілодобові веселощі. А ще вона заздрила. Це вчувалося в її голосі. Якби ж вона тільки знала!

Та й пані Зефірка також.

Її здивуванню не було меж, коли ми розговорилися й вона дізналася, що формально я усього лише покоївка. Вона ще й узялася мене напучувати: «Ти знайшла свого принца, дурненька, хапай його й тікай від тих збоченців». Кого вона називала збоченцями, ми обоє добре знали — таких, як Джаспер, чи ще гірших.

Ще й повернутись до пентхауса довелося раніше завтрашнього ранку, коли Попелюшка знов повзатиме рачки у стрінгах. Виявилося, що ані Черіті, ані я серед того свого краму, що перевезла до неї, не маємо пристойних лахів для рандеву з відомим мангеттенським холостяком. Визнавши, що без підтримки Сильвії мені до «Прада» зась, я обрала одну з тих сукенок, які вона підібрала мені в наші перші й останні спільні закупи. Вона стисло огортала мій силует чорною тканиною й здавалася б стриманою, якби не прямокутний, доволі глибокий виріз, який відкривав чужим очам мої груди. В ній я почувалася гарною й впевненою у собі, але не настільки, щоб переступити поріг замку крижаного стерва, як яка-небудь відважна Катніс. Я поїхала з Омахи до Нью-Йорка, це мій максимум вольових вчинків.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍