Читати книгу - "Обурливо гарна, або Ліки Його Високості, Ольга Обська · автор"

Розділ 44. Його ще можна врятувати

Демір розташувався у кріслі, кивком запрошуючи Сніжану теж сісти. Вона опустилася на сидіння внутрішньо максимально зібрана, зовні намагалася виглядати спокійною і навіть розслабленою. Не можна показувати, що напружена чи пригнічена, не можна понурим поглядом змусити думати, що вона у чомусь винна.

Сніжана була морально готова до розмови. Позиція в неї була досить хитка, але не безнадійна. Стверджуватиме, що всю позаминулу ніч безтурботно спала і про жодного нічного гостя уявлення не має. Тож питання потрібно ставити не їй, а палацовій охороні — чому пропустили стороннього.

— Я попросив слугу принести чаю.

Перша ж фраза Деміра збила Сніжану з пантелику. Чай? Зазвичай при допиті підозрюваному намагаються створити гнітючу атмосферу і аж ніяк не приятельську.

Буквально за хвилину справді зайшла покоївка з тацею і швидко накрила стіл. Перед Сніжаною матеріалізувалася не лише чашка з ароматним напоєм, а й ваза з тістечками.

На цьому дива нечуваної галантності Деміра не скінчилися. У покоях з'явився лакей із кошиком квітів — приніс близько трьох десятків білих троянд. Поставив їх біля вікна і з поклоном вийшов.

— Я ще не мав можливості подякувати тобі за порятунок, Анабель, — Демір посміхнувся, кивнувши на квіти. — Ми часто буваємо упереджені до вихідців з півночі, тому не вміємо цінувати їхні добрі вчинки. Магістр Крайдан першим помітив твої численні чесноти. Я докоряю собі, що був сліпий, і своєю підозрілістю образив тебе.

Коли ти готувався відбивати безжальні атаки, а тебе обсипають квітами та компліментами, це дуже дезорієнтує. Сніжана виробила тактику оборони, але як поводитися, коли літрами ллють солодкий сироп улесливості? Що за гру затіяв Демір? Навіщо прийшов? Не схоже, що через донос Ларітти. Мабуть, південниця не обдурила — тримає язик за зубами.

— Не варто, — спокійно відповіла Сніжана, вказуючи поглядом на квіти. — Я вже казала вам, що я цілителька. Рятувати людей — мій обов'язок.

— Так, тепер я не сумніваюся, що ти зробиш усе можливе, щоб урятувати від смертельної небезпеки. Ось тому я тут.

— Вам загрожує смертельна небезпека?

— Не мені. Крайдану.

Тієї ж миті хвилювання, що стисло груди, вилилося в питання:

— Що з ним? — голос мимоволі зірвався.

Холод народився десь глибоко всередині та почав рости, захоплюючи сантиметр за сантиметром. Але Сніжана боролася з тривогою, глушила її, щоб не дати емоціям проявитися зовні.

— Він зараз у печері Коена, — зітхнувши, сказав Демір. — Ти чула про неї?

Сніжана дізналася про цю печеру вчора ввечері, коли переглядала трактат з історії королівства. У трактаті говорилося, що після придушення заколоту в Північній провінції деяких бунтівників-північників засудили до ув'язнення в цьому жахливому місці. Якщо вірити тому, що було написано в книзі, в'язні печери зазнають страшних душевних мук. Сніжана не зрозуміла, які потойбічні сили діють на арештантів, але дію цю винести було дуже важко. Хтось не витримував випробування і за кілька місяців втрачав розум в тісних кам'яних камерах цього пекельного місця.

Так ось яке покарання призначив Крайдану король. Не просто заслання, а болісне перебування у печері тяжких дум. Серце тривожно калатало, болісно стискаючись. Але Сніжана гнала від себе погані думки. Адже це всього на два дні.

— Я відвідував Крайдана сьогодні рано вранці, — Демір став серйозним, навіть похмурим. — Тільки-но повернувся. У мене сумні новини. В печері йому стало зле. Підступність цього страшного місця в тому, що його дія на різних людей буває непередбачувана. Хтось легко переносить тиск спотворених ментальних полів, а на когось вони мають згубний вплив. Крайдан вже кілька разів втрачав свідомість. Він може не пережити ще одного нападу.

Сніжана ніби сама опинилася в тій страшній печері. Відчула холод кам'яної підлоги, вогкість покритих пліснявою стін, морок, тугу, самотність.

— Крайдан потребує допомоги, — важко зітхнув Демір. — Інакше може загинути. Він просив мене поговорити з тобою. Ти єдина, хто може йому допомогти.

— Як?

Сніжана згадала темні очі Крайдана. З якою похмурою рішучістю дивився він на неї, коли казав, що візьме провину дружини на себе, що понесе належне їй покарання замість неї. Справжній чоловік готовий захистити, вберегти, огородити. Чому він має страждати? Сніжана готова була зробити що завгодно, аби врятувати його.

— Полегшити страждання в'язня у печері Коена неможливо. Точніше, майже неможливо. Лише дуже сильний артефакт здатний на таке. Відомий лише один, чия магічна сила може погасити спотворені ментальні поля печери — Крапля Арата. Крайдан розповів мені, що ти маєш цей артефакт. Ментальні поля вже майже повністю виснажили його сили, але перш ніж вкотре втратити свідомість… — Демір замовк на кілька секунд, стомлено заплющив очі. — Пробач, боляче згадувати муки друга… Так ось, перш ніж вкотре знепритомніти, він встиг прошепотіти кілька слів. Він просить, щоб ти передала Краплю Арата мені, а я відвезу артефакт йому.

Демір підвівся з крісла і зробив крок назустріч Сніжані.

— Анабель, не впадай у відчай. Я знаю, який дорогий для тебе Крайдан. Він розповів, що між вами виникли особливі стосунки. Якщо не зволікати, його можна врятувати. Я зараз же вирушу назад до печери.

Демір у наполегливому очікуванні простягнув руку…

 

__________________________________________

Мої хороші,
хочу подякувати Вам за вподобайки і особливо дякую за коментарі. Вони дууууууууже підбадьорюють і надихають:)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍