Читати книгу - "Коли спалахують зорі, Наталія Ольшевська"

   Злюсь. Як можна використовувати своїх дітей, як вирішення проблеми? Я ніколи в житті не дозволю такому трапитися, якщо колись Камі подарує мені маленьку лисичку.

- Тому я пішла. Без речей, Адаме… Водій, ризикуючи роботою, відвіз до тебе. Я не зовсім усвідомлювала, що кою… Як тепер бути?

- Ми все купимо.

- Ні, Адамае …

- Послухай, - починаю дратуватися, - тобі показати стан свого рахунку чи як? Острів тобі, можливо, не відразу зможу купити, але нас забезпечити зможу. Я працюю, Камі, і татко доволі непогано платить за таку безглузду роботу. Тому, якщо ти готова - лишаєшся і дозволяєш про тебе піклуватися. Ми з усім впораємося, обіцяю.

- Дякую, - тулиться до моїх грудей, коли міцніше її обіймаю.

- Зараз ми поспимо, а тоді вирішимо усі питання. Дочекатися не можу, поки ти позначиш тут територію заколками і тюбиками. І ти ж пам’ятаєш, що завтра розпочнеться волонтерська програма? Не заганяй бідних сиріт у відчай своїми мішками під очима, - дурний жарт погано спрацьовує, бо Камі різко притискає долоню до обличчя та починає здригатися у беззвучних риданнях.

- Каміло, що ще?

- Вони продадуть Гермеса, - ледве вимовляє, - сподіваюся, він потрапить у хороші руки.

   Повертаюся на спину, вкладаючи руду голівку на своє плече, коли її дихання стає рівним. Я зроблю усе, аби вона була щасливою. Не підведу її вибору. Якщо її сім’я від неї відмовилася, тоді нею стану я. Нехай згодом, але це обов’язково трапиться.