Читати книгу - "Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг"

Переконлива брехня. Елін непогано її прийняла. Домовилися ввечері зустрітися у бістро, як і планували, а отже, можна буде спокійно подивитися матч між «Арсеналом» і «Ліверпулем».

Поклавши слухавку, Страйк знову подумав про Робін — саму-одну в їхній спільній з Метью квартирі. Потягнувшись по цигарку, Страйк увімкнув телевізор і в темній кімнаті знову відкинувся на подушки.

Для Робін вихідні минали дивно. Вирішивши не журитися лише тому, що вона сама, а Страйк пішов до Елін (от звідки такі думки? Звісно ж, він з Елін; це ж вихідні, і не її справа, як він там їх проводить), Робін довгі години сиділа за ноутбуком, провадячи один давній напрям розслідування й один новий.

Пізно ввечері в суботу вона зробила відкриття, від якого аж пробігла три переможні кола вітальнею і мало не подзвонила Страйкові — похвалитися. Знадобилося кілька хвилин — серце шалено калатало, дихання пришвидшилося,— щоб заспокоїтися і сказати собі, що новина зажде до понеділка. Набагато приємніше буде сказати про знахідку при зустрічі.

Знаючи, що Робін сама, двічі за вихідні дзвонила мама — і щоразу вимагала призначити дату, коли їй можна бути приїхати до Лондона.

— Я не знаю, мамо, не зараз,— зітхнула Робін уранці у неділю. Вона в піжамі сиділа на дивані з ноутбуком на колінах і намагалася провадити розмову з членом спільноти ВІID, який називав себе << Devoti >> . Слухавку вона взяла тільки тому, що боялася: коли не взяти, мама приїде без попередження.

«Devoti»: по куди хочеш відрізати?

ТрансНадія: по середину стегон

«Devoti» : обидві?

— Може, завтра? — спитала Лінда.

— Ні,— одразу відповіла Робін. Як і Страйк, вона брехала швидко і переконливо.— Я саме на завданні. Краще наступного тижня.

ТрансНадія: Так, обидві. Знаєш когось, хто б це вже зробив?

«Devoti» : Не можу писати про це на форумі. Де ти живеш?

— Я його не бачила,— сказала Лінда.— Робін, ти там щось друкуєш?

— Ні,— знову збрехала Робін; пальці завмерли над клавіатурою.— Кого ти не бачила?

— Метью, кого же ще!

— Ой. Ну, я не думаю, що він у ці вихідні зайде в гості.

Вона старалася друкувати тихіше.

ТрансНадія: В Лондоні.

«Devoti» : Я теж. Фотка е?

— А ви ходили на день народження до містера Канліффа? — спитала Робін, намагаючись потопити у словах клацання клавіатури.

— Звісно, що ні! — відповіла Лінда.— Добре, скажеш мені, у який день наступного тижня тобі зручно, і я візьму квитки. Зараз Великдень, усе забите.

Робін погодилася, відповіла на ніжне Ліндине прощання і всю увагу присвятила тому «Девоті». На жаль, після того, як Робін відмовилася надіслати йому (чи їй, але Робін була майже повністю впевнена, що то чоловік) фотографію, Девоті втратив інтерес до розмови на форумі й замовк.

Вона очікувала, що Метью повернеться з батькового дня народження в неділю ввечері, але Метью не повернувся. О восьмій подивившись на календар на кухні, Робін зрозуміла, що Метью вирішив у понеділок узяти вихідний. Вочевидь, вона теж на це пристала, коли планували вихідні, й пообіцяла Метью і собі попросити у Страйка вихідний. От і добре, що розійшлися, підбадьорила себе Робін: не буде чергової сварки про її робочий графік.

Однак пізніше вона плакала, сидячи на самоті у спальні, повній реліктів їхнього спільного минулого: ось пухнастий слон, якого Метью їй подарував на їхній перший Валентинів день разом (він тоді ще не був такий самовпевнений; Робін пам’ятала, як Метью червонів, коли дарував їй слона); ось скринька для прикрас — подарунок від нього на її двадцять перший день народження. Й усі ці фотографії: ось вони усміхаються під час відпустки у Греції та Іспанії, ось причепурилися до весілля сестри Метью. На найбільшій світлині вони рука в руці стояли на його випускному в університеті. Метью — в мантії, а Робін — поруч у літній сукні й широко всміхається, святкуючи досягнення, яке в неї самої вкрав чоловік у масці горили.