Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

Невже він каже про Мелісу? Невже їх щось повʼязує і вона це зробила не як поліцейська, а як помічниця Бо Жака. Знову розболілась голова. Я повільно опустився на лавку, щоб заспокоїтись. Бо більше нічого не говорив. Лише кинув на мене короткий погляд та пішов геть. Я заплющив очі та спробував порахувати до десяти, щоб впоратись з емоціями. Та це не допомагало. Я хотів трощити все і нищити, настільки мені було важко та образливо. Але в цій глухій камері не було нічого, окрім лавки, причепленої до стіни. Мої думки вернулись до Софії. Як вона зараз, з ким, що робить? Бідолашна дитина з жахливою долею. Мусить жити зі всіма, крім своїх рідних батьків. Але матері вже немає. А батько невідомо хто. І хто зна, чи зможу допомогти їй я. Якщо залишусь тут надовго, то взагалі не уявляю, що робити далі. 
Минуло ще кілька днів. Мене водили на якісь допити, відтворення подій, я говорив все, про що знаю, нічого не приховуючи. Бо мені вже було байдуже. Я не бачив сенсу в подальшому своєму житті. Все знищилось. Зникло. Я більше не я і ніколи ним не буду. Сьогодні до мене прийшов Єгор. Його я був радий бачити, то ж ми навіть обійнялись під пильний погляд наглядача.

— Як ти? — спитав друг.

— Нормально, — я не хотів говорити про себе взагалі, — як там Діана? Полінка? У вас все добре?

— Так. Як я не намагався, але твою сестру було не зупинити. Вона захотіла пожити деякий час у тебе. Бо хвилювалась за Софійку. Сподіваюсь, ти не проти…

— Проти чого? — я підняв брови, — моя сестра доглядає… мою дитину, поки я сиджу у вʼязниці. Тепер я можу бути спокійнішим.

— Як це взагалі сталося, Захаре? Як опинився тут?

— Мене хтось підставив, — я важко видихнув, — не скажу, що я янгол. Але тут бути точно не заслужив. Хоча…

— Я вірю, що ти вийдеш звідси, — Єгор поплескав мене по плечі, — бо тоді ти б не був Захаром.

Я посміхнувся, але лише ледь помітно. Мій погляд зупинився на Єгору, а в голові згадались слова Бо Жака про те, що я не вмію обирати собі друзів. А якщо це Єгор? Він працював у мене. Він бився на моєму рингу. Єгор міг багато чого знати та чути. Що, якщо він теж якось замішаний в цій ситуації? Він побув зі мною ще не дуже довго, бо настирливо почала дзвонити Діана і він пішов. Я не встиг навіть розігнатися, щоб піти на вихід, як інші двері знову відчинились, а мене не поспішали виводити. Я перевів погляд на вхід. Там стояла Меліса. У своїй чорній робочій формі. Її волосся було розтріпане, а очі втомлені та почервонілі. Такою вона була тоді, коли ми переспали в готелі на Фіджі. Волосся в різні боки та втомлений погляд. Я захотів посміхнутись спогадам, але натомість похитав головою, щоб їх не було.

— Я не буду з нею розмовляти, — я сказав до наглядача, — виведіть мене звідси.

— Захаре, — тихо сказала дівчина, — не треба…

— Виведіть мене звідси! — я крикнув, навіть не дивлячись на неї.

Наглядач зміряв мене поглядом, а потім кивнув до Меліси і просто вийшов геть. Ми залишились з нею самі. Я заплющив очі і розлючено видихнув. Я зараз занадто злий, щоб могти адекватно говорити з нею. І не знаю, коли зможу зробити це. Мабуть ніколи.

— Захаре, будь ласка…— Меліса почала повільно підходити ближче, — вислухай мене.

— Що слухати? — я не дивився на неї, — якісь виправдання? Розкаяння? Пояснення, що ти не могла інакше, що це твоя робота… Дякую, я і без тебе знаю це все. Зекономив тобі час!

— Але я мушу з тобою поговорити, — я спиною відчув, що вона підійшла дуже близько. Донісся запах її парфумів. Це був абсолютно новий незнайомий аромат. Отже вона навіть парфуми змінила в честь того, що змогла запхати мене до вʼязниці.

— Я не хочу чути тебе, ясно? Не хочу знати, які ти знайдеш пояснення того, що зрадила мене. Що здала поліції, підставила… Мелісо, це…— я міцно стис щелепи, — тільки скажи, що ти не у змові з Бо Жаком. І цього мені буде досить.

— Що? — вона здивувалась, — як тобі взагалі таке у голову прийшло?

Після цих слів я полегшено видихнув. Отже вона не займається тими чорними справами. Та все одно… все занадто очевидно. Я покинув її, втік. Залишив… І вона вирішила використати це як знак та почати діяти. Ще жодна жінка не мстилась мені, а особливо таким чином.

Привіт❤️ дякую кожному з вас за таку активність❤️ сподіваюсь, що історія вам цікава, то ж не забувайте залишати свої сердечка, додавати в бібліотеки та ділитися враженнями у коментарях. Адже вже зовсім скоро фінал і доведеться прощатися з цими чудовими героями❤️
Також якщо ви хочете першими дізнаватись новини та про новинки, бачити візуалізацію героїв та долучатись до цікавих обговорень, запрошую вас до свого телеграм-каналу і також шукайте мене в інстаграмі❤️

https://t.me/elmakiraz_author