Читати книгу - "Мандрівний замок Хаула"

але Софі намагалася і на це не звертати уваги. Вона тиснула.

Серце ввійшло в груди Хаула. Як тільки воно повністю зникло, чарівник здригнувся всім тілом. Він голосно застогнав і перекотився обличчям униз.

— О небо! — глухо поскаржився він. — Яке похмілля!

— Ні, ти просто вдарився головою об підлогу, — відповіла Софі.

Хаул насилу встав навкарачки.

— Мушу бігти, — повідомив він. — Треба рятувати цю дурепу Софі.

— Я тут! — вигукнула Софі, сіпаючи його за плече. — Але й міс Ангоріан теж тут! Вставай, зроби з нею що-небудь! Швидко!

Ціпок був уже майже весь охоплений полум’ям. Мартине волосся обпалилося. А міс Ангоріан саме сяйнула думка, що Опудало також можна підпалити. Вона ухилялася від ціпка з таким розрахунком, щоб наблизити його до порога.

«Як завжди, — майнуло Софі в голові, — я не продумала всього до кінця!»

Хаулу вистачило одного погляду. Він поспішно піднявся, витягнув руку і вимовив фразу, слова якої потонули в гуркоті грому. Зі стелі посипалася штукатурка. Усе задрижало. Але ціпок зник, а Хаул ступнув назад, тримаючи в руці щось невелике, чорне і тверде. Це міг бути шматок золи, щоправда, точнісінько такої форми, як те, що Софі тільки що вклала Хаулові в груди. Міс Ангоріан засичала, немов залите водою багаття, і благально простягнула руки.

— Боюся, що ні, — промовив Хаул. — Ти мала достатньо багато часу. Я бачу, ти збиралася роздобути собі нове серце. Хотіла забрати моє, а Кальцифер нехай би помер, так?

Він поклав чорний предмет між долонями і стиснув їх. Старе серце Відьми розсипалося — ніби чорний пісок, і стало як сажа, як ніщо. І поки воно розсипалося, міс Ангоріан розпливалася. За мить біля дверей уже нікого не було.

Але сталося не тільки це. Тієї миті, коли зникла міс Ангоріан, не стало й Опудала. Якби Софі захотіла глянути, вона побачила би двох високих чоловіків, які стояли на порозі й усміхалися один одному. В одного було грубувате обличчя і руде волосся. Інший, у зеленому мундирі, мав лагідні риси, а на його плечі була накинута жіноча мереживна шаль.

Але Хаул вже повернувся до Софі.

— Сірий тобі не личить, — зауважив Хаул. — Я це відразу подумав, ще коли побачив тебе вперше.

— Кальцифер полетів, — сказала Софі. — Мені довелося розірвати вашу угоду.

Хаул, здавалося, засмутився, проте сказав:

— Ми обоє цього хотіли. Жоден із нас не бажав закінчити так, як Відьма і міс Ангоріан. А колір твого волосся — його називають рудим?

— Червоне золото, — відповіла Софі.

Наскільки вона бачила, Хаул не надто змінився, повернувши собі серце, тільки-от, мабуть, очі стали більш насиченого кольору — більше схожі на живі очі і менше — на скляні кульки.

— І він натуральний, — додала вона. — Не те що в декого.

— Ніколи не розумів, чому люди так ганяються за тією натуральністю, — сказав Хаул, і Софі зрозуміла, що він ніскілечки не змінився.

Якби Софі могла звернути бодай часточку своєї увагу на те, що відбувається навколо, вона побачила би, як принц Джастін і чарівник Саліман тиснуть один одному руки і задоволено ляскають один одного по спині.

— Мені, мабуть, краще повернутися до мого брата, до короля, — сказав принц Джастін.

Він попрямував до Фанні як до найрозкішніше одягненої особи і склав їй глибокий вишуканий уклін.

— Чи маю честь звертатися до господині цього дому? — поцікавився він.

— Е… гм… ні, — знітилася Фанні, намагаючись заховати мітлу за спину. — Господиня цього дому — Софі.

— Або невдовзі нею буде, — сяючи доброзичливістю, вставила пані Ферфакс.

Хаул сказав Софі:

— А я весь час думав, чи ти та вродливиця, яку я зустрів на Травневе свято. Чому ти тоді так злякалася?

Якби Софі помічала хоч щось навколо, вона би побачила, що чарівник Саліман підійшов до Летті. Тепер, коли він нарешті став самим собою, стало видно, що він, судячи з усього, ще впертіший, ніж Летті. Летті виглядала дещо знервованою, коли над нею, мов скеля, навис Саліман.

— Здається, спогади про тебе належали принцу Джастіну, а не мені, — сказав він.

— Авжеж, — мужньо сказала Летті. — Це була помилка.

— Зовсім ні! — заперечив Саліман. — Чи ви би не погодилися стати моєю ученицею — тобто принаймні ученицею?

Летті густо почервоніла і явно не знала, що сказати.

На думку Софі, це була проблема Летті. У неї, в Софі, були свої власні проблеми. Хаул сказав:

— Думаю, тепер ми всі повинні жити довго і щасливо.

Софі подумала, що він таки справді цього хоче. Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати.

— Це буде дуже страшно і просто жахливо, — додав Хаул.

— А ще ти мене експлуатуватимеш, — сказала Софі.

— І тоді ти, щоби провчити мене, поріжеш на клаптики всі мої костюми, — сказав Хаул.

Якби Хаул і Софі могли звернути хоча б дещицю увагу на те, що відбувається навколо, вони помітили би, що і принц Джастін, і чарівник Саліман, і пані Ферфакс щось хочуть сказати Хаулові, що Фанні, Летті й Марта смикають за рукави Софі, а Майкл тягне Хаула за камзол.

— Це було найвишуканіше застосування заклинання могутності, яке мені будь-коли доводилося бачити! — говорила пані Ферфакс. — Я й сама б не додумалася, що зробити з цією істотою. Я завжди говорила, що…

— Софі, — смикала її Летті, — мені потрібна твоя порада!

— Хауле, — говорив чарівник Саліман, — я мушу просити у вас, могутнього чарівника, вибачення за те, що стільки разів намагався вас вкусити! За звичайних обставин мені б і на думку не спало впиватися зубами у колегу і співвітчизника!

— Софі, по-моєму, цей джентльмен — принц! — сказала Фанні.

— Сер, — сказав принц Джастін, — гадаю, я повинен вам подякувати за порятунок від Відьми…

— Софі, — вигукнула Марта, — з тебе знялося закляття! Софі, ти чуєш?

Але Софі та Хаул трималися за руки й усміхалися, й усміхалися, не в змозі зупинитися.

— Відчепіться від мене, — сказав Хаул. — Я робив це за гроші.

— Ото брехун! — вигукнула Софі.

— Агов! Я ж до вас звертаюся! — крикнув Майкл. — Кальцифер повернувся!

Ці слова нарешті привернули увагу і Хаула, і Софі. Вони подивилися у вогнище, де серед полін і справді зблискувало знайоме блакитне обличчя.

— Ти не мусив цього робити, — сказав Хаул.

— А чому б і ні, раз я коли завгодно можу взяти і піти, — відповів Кальцифер. — До того ж у Маркет-Чиппінгу дощ.

Примітки

1

[1] Cariad (з валлійської) — серденько, люба.