Читати книгу - "Хроніки Загрії: Туманний світ, Влад Вірт"

Пронизані стрілами шарги починають падати, а в дірки шаргского строю спрямовуються тепер уже звичайні стріли. Приголомшені шарги намагаються зімкнути стрій, аби закрити  проріхи й коли їм це вдається імпровізована черепаха встигає сильно порідіти. Шарги одразу прискорюють хід, а над нашим військом, знову розносяться знайомі команди, слідом за якими, чутно свист стріл, що співають оду смерті.

І знову захисна лінія шаргської побудови тріщить по швах і розпадається, а в утворені проломи, крім стріл, воїни Фелмора направляють ще й смертоносні навички.

Шарги відчайдушно намагаються відновити стрій, але шалений шквал стріл та навичок, а також втрати, що вони вже зазнали, не залишають їм шансів. Якби на місці свинорилих були звичайні люди, вони б давно вже в паніці розбіглися по кущах. Але не таким є лихо Туманного світу. Шарги знову продемонстрували свою невгамовну жагу до вбивства. Наплювавши на інстинкт самозбереження і більше не намагаючись відновити захисну лінію, шарги, щодуху, кинулися в нашу сторону.

Декілька хвилин їх вдавалось утримувати на відстані, але потім шквал із далекобійних навичок вичерпався. Тепер аймаларці готувалися пригощати ненависних ворогів чесною сталлю, почувся рідкий дзвін металу об метал, це перші свинорилі досягли позиції людей.

Аймаларці приймали удари важких шаргських сокир і коротких, але не менш смертоносних мечів, на свої великі ростові щити, що теж були інкрустовані жовтим камінням.

Воїни Фелмора трималися цілком упевнено, не дозволяючи свинорилим прорвати стрій або відтіснити себе від лучників, що засіли на деревах і продовжували проріджувати потік свинорилих.

От тільки щільність шаргів навколо строю постійно зростала. Досить швидко тварюки взяли наше військо в кільце, змусивши зімкнути ряди й утворити кругову оборону. Проте ні на які більші успіхи такою примітивною тактикою, шарги спромогтися не змогли. Воїни Фелмора переважали їх у рангах, якості зброї та умінні володіти нею, а тому з легкістю відбивали всі нападки свинорилих.

Коли навколо нашої побудови утворилася природна барикада, створена з тіл убитих шаргів, ватажок банди вирішив змінити тактику. Пролунав сигнал рогу, наказуючи шаргам відступити.

Тривалий час було доволі спокійно, але ми безперестанку чули короткі сигнали та метушню неподалік від нас, тож Фелмор не став міняти шикування, очікуючи від ворога сюрпризу. І свинорилі нас не підвели.

Знову з усіх сторін почувся тупіт ніг. Шарги наближалися досить швидко, в одній руці вони тримали дротик, а в іншій — прямокутний щит, занесений над головою. тільки-но свинорилі підходили на відстань упевненого кидка, вони одразу ж відправляли короткого списа в бік лучників, що сиділи на деревах, і відступали. Звісно, ніхто не збирався дозволяти обстрілювати себе безкарно, і задовго до того, як шарги виходили на позиції для кидка, у їхній бік летіли стріли, збираючи криваві жнива. Ось тільки вибити всіх ворогів, лучники не могли.

Шарги набігали на нас хвилями, кожна з яких складалася з трьох кілець, що змикалися. Перше кільце ворога, лучники перебили повністю, не давши нікому підійти на дистанцію впевненого кидка. Воїни другого також не змогли похвалитися результатом, хоча при цьому, два або три дротики все ж полетіло в бік наших позицій. І лише кожен четвертий боєць, що набігав у третьому кільці, зумів направити свій смертоносний дротик у бік лучників, що засіли серед крон дерев.

Частина шаргських дротиків досягла своєї мети й пробивши легкі кольчужні обладунки, вони  вразили тіла аймаларців. Кілька кидків виявилися настільки вдалими, що воїни без духу впали вниз. Решта встигли застосувати кулі базиліксу і приготувалися зустрічати наступну хвилю.

За дротик, шарги використовували короткі півтораметрові списи, з оперенням у нижній частині. Кидали їх шарги за допомогою дерев’яних списометальниць, що являли собою півметрову дощечку. Один із її кінців був обтяжений металевим наконечником — це надавало більше інерції кидку. На ньому ж розмістився гачкоподібний упор для фіксації дротика, уздовж дощечки була видовбана улоговинка, що не давала змоги зміститися дротику вбік. За допомогою такого нехитрого пристосування, спис летів значно далі й мав вищу точність.

Ще одна хвиля шаргів, і вбитих лучників стає набагато більше. Звучить команда Фелмора, і стрільці залишають свої позиції. Спустившись, вони одразу ж займають місце в другій лінії та відновлюють обстріл, але вже перебуваючи під захистом масивних щитів.

Тепер прийшла наша черга влаштовувати подобу римської черепахи. Фелмор віддав команду й усі, окрім першої лінії та лучників, підняти щити над головою. Мені також сунули в руки один зі щитів, адже мої ручні крихти ледь прикривали мене одного, не кажучи вже про лучника, який стояв попереду.

Тактика ведення бою також зазнала змін. За командою Фелмора щити в перших рядах злегка нахилялися, і лучники робили залп, після якого щити миттєво підіймалися, беручи на себе удар списів, що летіли у відповідь.

На жаль це значно знизило нашу скорострільність і тепер, на позицію впевненого кидка, добігало на порядок більше метальників дротиків. У кращому разі, ми вибивали воїнів першого кола, інші два, безкарно відстрілювалися по нас і поверталися назад за новими дротиками.

Невдовзі це помітив і ватажок шаргів. Наступна хвиля метальників дротиків несла із собою додатковий запас списів. Воїнів першого кола ми, як завжди, встигли вибити, але шарги, що бігли  у другому та третьому, змогли без втрат підібратися на відстань кидка і зараз безкарно вели обстріл, тільки й встигаючи кидати дротики, котрі їм тепер просто підносили.

Ми знову почали зазнавати втрат. У кожному з піднятих догори щитів засіло відразу по кілька шаргських списів. А от від щитів віддзеркалення, котрими були захищені воїни першої лінії, дротики так само продовжували відскакувати із дзвоном.

Дякувати, хоч у толганів виявилася дуже міцна шкіра, до того ж тварини були непогано навчені й не стали в паніці кидатися, погрожуючи розтоптати людей чи взагалі, прорвати стрій. За командою погонича тварини лягли животом на землю і накрили лапами голову, аби захистити очі.