Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 23. Повернення зниклої

 

Офісні стіни більше не чули заздрісних поглядів і пліток. Всі знають, що Дмитро і Аліна тепер разом, і хоча деякі колеги ще з цікавістю спостерігали за ними, обидва наче не помічали цього. Вони були настільки поглинені один одним, що робочий процес не мав для них першочергового значення. Тепер для них важливіше було бути поряд, ділити кожну мить разом, а не звертати увагу на навколишній світ.

Аліна і Дмитро не відчували потреби ховатися чи робити вигляд, що між ними нічого не змінилося. Вони були відверті і щирі один з одним. Щодня, після роботи, вони завжди знаходили час провести разом. Аліна часом залишалася у Дмитра, інколи він сам приїжджав до неї, і це було їхнє маленьке щастя, яке ніхто не міг зруйнувати.

Дні здавалися нескінченними — настільки прекрасними, що час немов зупинявся, коли вони були поруч. Вони готували разом вечері, сміялися, ділилися переживаннями та мріями, обговорювали роботу і не менш важливі моменти життя. Між ними з’явилася така гармонія, про яку Аліна навіть не могла мріяти раніше.

Вечори, коли вони сиділи на дивані, загорнуті в пледи, інколи просто мовчки дивлячись у вікно, а інколи обмінюючись думками, здавались їй надзвичайно цінними. Вона більше не відчувала страху чи невизначеності щодо майбутнього. Дмитро був для неї стабільністю і підтримкою. Він був її опорою.

Їхні стосунки були не схожі на нічого, що було в її житті раніше. І хоча вона інколи ще переживала моменти сумнівів, думка про те, що вони разом, що це не просто хвилюючий роман, а щось глибше, більше, не дозволяла їй залишати це без уваги. Вони стали частиною життя одне одного, і Аліна розуміла, що це була найкраща частина її життя.

І ось, настав ще один вечір, коли вони сиділи на балконі вдвох, дивлячись на нічне місто. Це був їхній маленький ритуал — насолоджуватися затишком і тишею.

"Я не можу повірити, як швидко це сталося," — сказала Аліна, дивлячись на зорі, що почали з’являтися на небі.

"Так, але я тобі скажу, Аліно, я не уявляю своє життя без тебе. І не хочу уявляти, якщо чесно. Ти стала моєю стабільністю," — відповів Дмитро, ніжно стискаючи її руку.

"Я теж, Дмитре," — тихо промовила Аліна, і в її голосі звучала ніжність, яку вона відчувала в кожній клітині тіла.

З того часу вони все більше проводили часу разом. Вони вирушали в подорожі, планували майбутнє і разом насолоджувались кожним моментом, бо знали, що разом їм набагато легше долати всі труднощі.

Дні йшли, і їхні стосунки ставали тільки міцнішими. Тепер вони вже не боялися викликів. Вони стояли поруч, підтримували один одного і не зупинялися на досягнутому.

Їхнє життя було сповнене взаємної турботи, любові і відданості. І хоча до цього обидва мали свої сумніви і страхи, зараз вони були готові рухатись далі, разом, по життю.

З кожним новим днем вони відчували, що це лише початок чогось великого і важливого.

 

В один із звичайних робочих днів Аліна відчула раптове нездужання. Спочатку все було, як зазвичай: вона сиділа в офісі, переглядала документи, а в голові крутилися питання, пов’язані з новими проектами. Але раптом щось змінилося. Вона почала відчувати легку нудоту, і її голова запаморочилася. Вона спробувала не звертати на це увагу, але відчуття не проходило.

 

Несподівано її тіло дало сигнал. Аліна підвелася з-за столу і попрямувала до туалету, намагаючись не звертати на себе увагу. Поки вона стояла перед дзеркалом і намагалась зібратися, її думки почали мчати швидше. "Може, це просто стрес? Робочі дні були непростими. Може, я не виспалася?" — думала вона, але чим більше вона намагалася заспокоїти себе, тим більше її почуття було підтверджене.

Вона згадала, що останні кілька днів її щось турбувало — її період затримався вже на п’ять днів. Вона знала, що не завжди дотримувалася контрацепції, і хоча завжди була обережною, усе це викликало тривогу.

Аліна опустила погляд, поклавши руку на живіт, і у неї з’явилася раптова думка. "А якщо це правда? Якщо це... наше маленьке чудо?" Вона уявила собі маленьке дитя, яке, можливо, могло бути схоже на Дмитра — з його карими очима і серйозними рисами обличчя. Уявлення це принесло їй несподівану радість і теплоту. "Це може бути чудово. Але чи я готова?" — думала Аліна, намагаючись заспокоїти себе.

Вона вирішила не поспішати з висновками і вирушила додому, щоб зробити тест на вагітність і впевнитися. Вона не знала, як правильно зреагувати, тому вирішила, що це питання буде вирішено між нею та Дмитром тільки після того, як вона отримає результат.

Після тесту вона могла б поділитися своїми думками і з ним, але зараз була готова тільки до того, щоб підготуватися до цього важливого кроку.

Додому Аліна приїхала з нерозв’язаним питанням у голові, і коли побачила Дмитра, думки про те, що вона могла б стати матір’ю, вже не зникали з її свідомості. Вона ще не знала, що її життя вже розпочало новий етап — але перед тим, як поділитися цією новиною з ним, їй потрібно було трохи часу на роздуми.

Аліна кілька днів жила з думкою, що її життя ось-ось може змінитися. Тест, який вона зробила вдома, не залишав місця для сумнівів — результат був позитивний. Вона ще не могла повністю прийняти це, але тепер це було реальністю. Вона була вагітна. Першою її реакцією було переляк, але потім вона зрозуміла, що це шанс на нове життя — шанс на новий етап із Дмитром.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍