Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Тоді ж він вирішив, що не хоче більше відкладати важливу розмову, яку він мав на меті. Він запросив її до себе додому і вирішив сказати, що саме він хоче від їхніх стосунків, адже це питання вже не могло залишатися без відповіді. Як тільки він отримав підтвердження доставки квітів і підвіски, він сів і написав їй повідомлення.

«Аліно, я хочу, щоб ти подумала про те, щоб переїхати до мене. Я хочу бачити тебе поряд, хоч би яким важким був день. Це важливо для мене. Ми зможемо разом будувати все, що хочемо, і я готовий зробити все для цього».

Він не наважувався одразу натискати «відправити». Сумніви зрізали його впевненість, але він зрозумів: чим раніше вони перейдуть до наступного кроку, тим більше шансів у них буде. Він натиснув «відправити», і залишився чекати.

Аліна повернулася додому після роботи з мішком емоцій, які накопичилися за день. Їй важко було уявити, що вже минуло кілька днів після її святкування, але одночасно вона була зворушена. Вона прочитала повідомлення Дмитра, і на її обличчі з'явилася задумлива посмішка. Пропозиція була неочікуваною, але її серце підказувало їй, що це те, що вона шукала.

Тим часом до дверей прийшли квіти. Вони були величезні — ніжні, але яскраві, з різноманітними кольорами. Аліна відкрила картку, на якій було написано: «Ти заслуговуєш на найкраще, і я хочу бути тим, хто це тобі дасть».

Квіти зігріли її серце, але коли вона побачила коробочку з підвіскою, не змогла стримати емоцій. Вона акуратно відкрила коробку і побачила янгола. Той, здається, був зроблений саме для неї — такий маленький, але настільки символічний, що вона не могла повірити, як багато думок і почуттів ховається в такому подарунку.

Відразу ж вона набрала Дмитра.

«Це дуже красиво. Спасибі, Дмитре. Але... я не можу одразу вирішити щодо переїзду. Це не так просто...»

Дмитро, трохи заспокоєний, але все ж з деяким сумнівом, відповів:

«Я розумію, але я все одно хочу, щоб ти знала, що я готовий до цього. І я готовий почекати, якщо це потрібно. Просто, повір, я не хочу, щоб між нами була дистанція. Ти стала важливою частиною мого життя.»

Аліна сиділа в кімнаті з підвіскою в руках, прикусивши губу. Вона дійсно відчувала, що її почуття до Дмитра стали глибшими. Пропозиція про переїзд звучала серйозно, але вона все ще не була готова зробити цей крок. Вона довго думала, чи готова вона на таке серйозне зобов'язання. Їй не хотілося здаватися безтурботною, і вона не хотіла робити поспішних кроків. Але всередині вона знала, що він правий — вона не може стояти на місці. І коли вона зрозуміла, що подарунок був не просто жестом, а реальним знаком того, що Дмитро хоче побудувати з нею спільне майбутнє, її серце потепліло.

Тим часом думки про цей день народження поступово занурювали Аліну в роздуми. Вона відчула тепло від маленьких жестів, що змінили її день і підштовхнули до прийняття важливих рішень. Вона була вдячна за все, що відбулося. І хоча переїзд був поки що далеко не на першому місці, вона відчула, що їхній зв’язок з Дмитром став значно глибшим. Вона не могла точно сказати, що її чекає в майбутньому, але вперше вона відчула, що готова відкрито рухатись у напрямку цього майбутнього разом із ним.