Читати книгу - "На інших вітрах"

Землі; вона втекла з гробниць, викрала лежачий там скарб, зникла на Західних островах. Але ВОНИ були всюди. Тут, у неї під ногами. У коренях цих дерев, в коренях цього Пагорба…

Тут, в самому центрі Земномор'я, в цьому Гаї, зустрілися зараз всі — сили земні і людські, король і принцеса двох держав, великі Майстри чарівних мистецтв. І дракони.

І ще — жриця-злодійка, яка перетворилася на селянку, а також сільський чаклун з розбитим серцем і дивними снами…

Тенар озирнулася в пошуках Олдера. Він йшов поруч з Техану, і вони тихо про щось розмовляли. Техану взагалі набагато охочіше розмовляла з Олдером, ніж з іншими. Його товариство вона вважала приємнішим навіть за розмови з Іріан. І зараз вона теж виглядала абсолютно спокійною і навіть веселою. Тенар трохи підбадьорилася і повеселішала, побачивши їх. Вона не стала їм заважати, а пройшла трохи далі у візерунчасті тіні величезних дерев, дозволяючи тривозі вилитися з душі і розчинитися в зеленій напівтемряві. Вона навіть трохи засмутилася, коли Путівник незабаром зупинився. Їй здавалося, що вона могла йти по цій стежці вічно!

Всі зібралися навколо Азвера на зарослій травою галявині, залитій сонцем. До того місця, де вони стояли, не дотягувалися навіть найдовші тіні. Струмок, мабуть, якийсь родич річки Твілберн, пробігав зовсім поруч з цією просторою галявиною; на березі струмка росли верби і ясени, а неподалік виднілася крихітна похилена хатина, складена з каменю і внизу обкладена дерном. У одній зі стін хатини був зроблений плетений навіс з вербового пруття; земля під навісом була встелена очеретяними циновками.

— Це мій зимовий палац, — сказав Азвер, вказуючи на хатину, — а це — річний. — І він вказав на плетений навіс.

Онікс і Лебаннен подивилися на все це з деяким подивом, а Іріан сказала:

— А я і не знала, що у тебе є дім!

— А у мене його тоді й не було, — відгукнувся Путівник. — Але мої кістки, на жаль, старіють.

Після того як дещо було зібрано в лісі, а дещо перенесено з корабля, будиночок перетворився в спальню для жінок, а навіс — в спальню для чоловіків. Учні Школи раз у раз приносили величезні кошики, повні всіляких страв і припасів, дбайливо приготованих на кухні Великого Дому. А після полудня на запрошення Майстра Путівника на зустріч з королем і його супутниками завітали і Майстри Школи.

— Це тут Майстри збираються, щоб вибрати нового Верховного Мага? — запитала Тенар Онікса, бо Гед розповідав їй і про цю таємничу галявину.

Онікс похитав головою.

— Навряд чи, — сказав він. — Король упізнав би її, адже він теж був присутній, коли ми збиралися останнього разу. Але точно тобі зможе сказати це тільки сам Путівник. Бачиш, в цьому лісі все постійно змінюється… Ти і сама це знаєш. Та й сам Гай, як відомо, «не завжди там, де ми його бачимо». Як і його стежки чи галявини…

— Але ж це, мабуть, жахливо! — вигукнула Тенар. — Значить, тут дуже легко заблукати? Але мені і в голову не приходить боятися!..

Онікс посміхнувся.

— Так уже воно тут влаштовано, — сказав він.

Тенар дивилася, як на галявину виходять Майстри. Попереду всіх йшли величезний, схожий на ведмедя, Майстер Заклинатель і Гембл, молодий Майстер Вітрів. Онікс по черзі назвав їй інших: Метаморфоз, Регент, Травник, Спритна Рука — усі вони були вже немолоді, сивочолі, а Метаморфоз, прямо-таки тендітний від старості, користувався своїм чарівним посохом як звичайнісінькою палицею, важко спираючись на нього при ходьбі. Майстер Сторож, з гладеньким лицем і мигдалеподібними очима, не здавався їй ні молодим, ні старим. А Майстрові Ономатету, який прийшов останнім, Тенар не дала би більше сорока. Обличчя в Ономатета було спокійне, але досить замкнуте. Він окремо від інших підійшов до короля і представився: Курремкармеррук.

І тут Іріан раптом гнівно вигукнула:

— Нічого подібного! Це не твоє ім'я!

Він подивився на неї і рівним тоном вимовив:

— Моє. Так завжди звуть Майстра Ономатета.

— Значить, МІЙ Курремкармеррук помер? — Чарівник кивнув.

— Ах, як гірко мені це чути! — вигукнула вона. — Він був моїм другом, коли друзів у мене тут майже не було! — Вона відвернулася, ніби не бажаючи більше дивитися на нового Ономатета, засмучена і сердита, але не в силах пролити ні сльозинки. Потім вона з любов'ю привітала Майстра Травника і Майстра Воріт, але з іншими Майстрами розмовляти не побажала.

Тенар бачила, що і вони недобрими очима стежать за Іріан з-під своїх сивих брів.

Потім вони дружно перевели погляд на Техану і відразу ж відвернулися, раз у раз все ж нишком поглядаючи на неї. «Цікаво, — подумала Тенар, — ЩО бачать ці чарівники, коли дивляться на Іріан і Техану?» І вирішива, що Майстри бачать зовсім інакше, ніж звичайні люди, а тому слід пробачити Майстрові Заклинателю за прояв настільки неприкритого, навіть непристойного страху, коли він вперше побачив Техану. А може, це був навіть і не страх… Можливо, він відчував священний трепет?

Коли всіх нарешті представили один одному, гості розсілися в кружок на принесених з Великого Дому подушках, табуретках, плетених стільцях і просто на траві, і Путівник почав розмову:

— Ну що ж, брати мої Майстри, якщо нашому королю буде завгодно виступити першому, то давайте спершу послухаємо його.

Лебаннен встав. І Тенар вислухала його промову з неприхованою гордістю: він був такий прекрасний, такий мудрий у свої молоді роки! Спершу вона розуміла не все, що він говорив, вловлюючи лише сенс і пристрасть, укладені в його словах.

Потім він коротко і ясно виклав Майстрам те, що, власне, і призвело його на Рок: дракони і сни.

І закінчив такими словами:

— Нам здавалося, що ніч за ніччю всі ці події і явища зливаються в єдине ціле, впевнено готуючись стати таким собі великим переворотом в нашій долі, а можливо, і нашим кінцем. Нам здавалося, що тут, на Рокові, на цьому Пагорбі, у цьому Гаї, при ваших знаннях і вашій могутності, ми спільними зусиллями могли би якось передбачити долю і гідно зустріти її удар, не дозволяючи їй позбавляти нас розуму і здатності відчувати. Наймудріший з магів Земномор'я передбачив: ідуть великі зміни! І ми повинні об'єднатися, щоб дізнатися, що це за зміни, які їхні причини і спрямованість і як нам повернути своє життя від можливості руйнування до гармонії і миру, під знаком яких я нині правлю!

Бранд Заклинатель встав, щоб виголосити промову, яку почав традиційними привітаннями гостям і особливо принцесі Каргада. А