Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

7 тисяч виданих цією ж владою робочих ліцензій загальною ринковою вартістю понад 2,3 млрд доларів [20]. Уявіть, який галас здійметься тоді, коли автомобілі компанії Uber почнуть приїздити до клієнтів без водіїв.

З тим, як зникають робочі місця і стагнують — а, може, навіть стрімко знижуються — середні доходи, з’являється небезпека того, що більшість нашого населення, кількість якого дедалі зростає, вже не матиме достатнього дискреційного доходу, щоб й далі підживлювати активний попит на вироби та послуги, що їх пропонує економіка. У наступному розділі ми ретельно розглянемо цю небезпеку і пересвідчимося, що в підсумку вона може поставити під загрозу економічне зростання і навіть прискорити нову кризу.

Розділ 8. Споживачі, обмеження зростання… і криза?

Часто розповідають історію про те, як Генрі Форд ІІ разом з Волтером Ройтером, легендарним очільником Об’єднаної профспілки робітників автомобільної промисловості (United Auto Workers union), робили оглядини щойно автоматизованого автомобільного заводу. Генеральний директор Ford Motor Company іронічно питає Ройтера: «Волтере, а як ти збираєшся змусити цих роботів сплачувати профспілкові внески?». Ройтер не забарився з відповіддю: «Генрі, а як ти збираєшся змусити їх купувати твої автомобілі?».

Хоча, можливо, цієї розмови насправді могло ніколи й не бути, проте ця оповідка добре передає тривогу щодо кінцевого результату широкої автоматизації: працівники також є споживачами, і вони сподіваються, що зможуть на свої зарплати купувати продукти й послуги, що їх виробляє економіка. Мабуть, автомобільній промисловості, як жодній іншій галузі економіки, вдалося висвітлити важливість цієї подвійної ролі. Коли 1914 року Генрі Форд різко збільшив виробництво автомобілів моделі Т (Model T Ford), він, як відомо, подвоїв зарплату до п’яти доларів на день і завдяки цьому зробив своїх робітників спроможними купувати автомобілі, які вони виробляли. І з того часу розвиток автомобільної промисловості завжди був нерозривно пов’язаний зі створенням численного й впливового американського середнього класу. Як уже йшлося в розділі 2, дані свідчать, що цей потужний симбіоз між зростанням доходів і широким споживацьким попитом нині повертається навспак.

Уявний експеримент

Для того, щоб виразно уявити найекстремальніші потенційні наслідки того застереження, яке висловив Ройтер, проведімо уявний експеримент. Уявімо, що на Землю вторглися якісь химерні позаземні істоти. Спостерігаючи, як тисячі цих створінь линуть потоком зі свого космічного корабля, людство починає розуміти, що ці візитери прибули не для того, щоб завоювати нас, вичерпати наші природні ресурси чи погостювати в нашого вищого керівництва. Виявляється, що чужинці прибули до нас просто влаштуватися на роботу.

Еволюція цих прибульців відбувалася радикально інакше, ніж еволюція людства. Чужинецьку спільноту можна грубо порівняти зі спільнотою соціальних комах, і ті істоти, що прибули до нас в космічному кораблі, були набрані винятково з робітничої касти. Кожен індивід є надзвичайно розумним і має здібності до вивчення мов, вирішення проблем і навіть до творчої діяльності. Одначе цими чужинцями рухає єдиний — і надпотужний — біологічний імператив: задоволення вони отримують лише від виконання корисної роботи.

Прибульців не цікавить відпочинок, розваги чи просто інтелектуальні вправи. У них немає поняття домівки, особистого простору, приватної власності, грошей чи багатства. Якщо їм треба поспати, то вони сплять прямо на своїх робочих місцях. Вони байдужі навіть до тих харчів, які споживають, бо у них немає відчуття смаку. Чужинці розмножуються нестатево і досягають цілковитої зрілості протягом декількох місяців. Вони не мають потреби приваблювати партнерів протилежної статі і чимось виділятися як індивіди. Ці чужинці просто обслуговують колонію. Вони існують для того, щоб працювати.

Потроху прибульці починають інтегруватися в наше суспільство й економіку. Вони прагнуть працювати і не вимагають зарплатні. Для них робота сама собою вже є винагородою; і дійсно, іншої винагороди вони й не уявляють. Єдині витрати, пов’язані з їхнім наймом, — забезпечення таких-сяких харчів і води, і якщо їм це надавати, то вони починають швидко розмножуватися. Найрізноманітніші підприємства починають похапцем працевлаштовувати прибульців на різні роботи й посади. Вони починають з більш рутинних, малокваліфікованих операцій, але швидко демонструють здатність навчатися виконання складніших робіт. Поволі ці чужоземні істоти витісняють робітників-людей. Навіть ті власники підприємств, які спочатку опиралися заміні людей прибульцями, зрештою змушені піти на цей крок, бо їхні конкуренти роблять те саме.

А серед людей починає невпинно зростати безробіття, тимчасом як доходи тих, хто ще має роботу, стагнують або з посиленням конкуренції за робочі місця зменшуються. Минають місяці й роки, і виплати з безробіття припиняються. Заклики до урядового втручання призводять лише до безвихідної ситуації. У Сполучених Штатах демократи закликають до запровадження обмежень на працевлаштування прибульців; а республіканці, яких обсідають лобісти з великих корпорацій, блокують ці ініціативи і зазначають, що прибульці вже встигли поширитися в усьому світі. Тому будь-яке обмеження для американських підприємств на використання праці прибульців стане нездоланною перешкодою для підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Серед широкого загалу зростатимуть побоювання щодо майбутнього. Споживацькі ринки зазнають глибокої поляризації. У невеличкої кількості людей — власників успішних підприємств, великих інвесторів або керівників високого рангу, яким не загрожує втрата роботи — справи йдуть винятково добре, бо загальна прибутковість бізнесу зростає. Продажі товарів і послуг класу люкс збільшуються вибуховими темпами. Проте для решти населення життя стає схожим на дешеву крамницю з копійчаними цінами. З тим, як дедалі більше людей залишаються без роботи або дедалі сильніше побоюються невдовзі втратити її, ощадливість стає синонімом виживання.

Однак незабаром виявляється, що такий різкий приріст заробітків підприємств є нестабільним і нетривким. Зрослі прибутки забезпечувалися майже винятково за рахунок зменшення витрат на робочу силу. Зростання грошових надходжень припиняється, а потім починається процес їхнього падіння. Ясна річ, прибульці нічого не купують. А люди дедалі більше утримуються від будь-яких покупок, окрім найнеобхідніших. Численні підприємства,