Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

що виробляють товари не першої необхідності, починають розорятися. Заощадження та кредитні лінії виснажуються. Власники помешкань вже не мають можливості сплачувати свої іпотечні внески; наймачі житла не мають змоги вчасно платити за його оренду. Відсоток неповернення іпотечних позик, бізнес-кредитів, споживацьких кредитів і кредитів на навчання стає захмарним. Податкові надходження різко зменшуються, тимчасом як потреба в соціальних послугах різко зростає, загрожуючи підірвати платоспроможність урядів. Ба більше, коли на обрії починає майоріти фінансова криза, навіть представники заможної еліти урізають свої витрати на споживання: замість витрачатися на дорогезні дамські сумочки та розкішні авто, вони невдовзі почнуть цікавитися скупкою золота. Отже, як виявилося, вторгнення прибульців обернулося зовсім не таким корисним чинником, як спершу здавалося.

Машини не є споживачами

Звісно, що ця оповідка про прибульців є перебільшенням. Можливо, її можна буде використати як сюжет малобюджетного науково-фантастичного фільму. Проте теоретично вона добре окреслює можливі наслідки невпинного прогресу у напрямку повної автоматизації, принаймні за відсутності політичних кроків, покликаних адаптувати суспільство до ситуації, що може скластися (більше на цю тему читайте у розділі 10).

Основною ідеєю цієї книги наразі було те, що прогрес у сфері технологій неминуче ставитиме під дедалі більшу загрозу робочі місця в усіх галузях промисловості і в широкому діапазоні категорій кваліфікації. Якщо така тенденція поширюватиметься й розвиватиметься, то призведе до серйозних наслідків для всієї економіки. Оскільки робочі місця та доходи невблаганно урізатимуться під впливом безжальної автоматизації, переважна частина споживачів може невдовзі зіткнутися з нестачею доходів і браком купівельної спроможності, необхідної для підживлення попиту, критично важливого для стабільного економічного зростання.

Кожен продукт і кожну послугу, що їх виробляє економіка, хтось насамкінець купує (споживає). Якщо послуговуватися економічною термінологією, то «попит» означає бажання або потребу в чомусь, що підкріплюється спроможністю й готовністю платити за це. Є лише два об’єкти, що створюють кінцевий попит на продукти і послуги: окремі індивіди та уряди. Витрати індивідуальних споживачів зазвичай становлять щонайменше дві третини ВВП Сполучених Штатів і близько 60 % в більшості інших розвинених країн. Звісно, що переважна кількість індивідуальних споживачів майже увесь свій дохід отримують за рахунок свого робочого місця. Робочі місця є основним механізмом, через який здійснюється розподіл купівельної спроможності.

Зрозуміло, що підприємства також купують товари й послуги, але цей попит не є кінцевим. Підприємства купують вхідні ресурси, використовувані для виробництва чогось іншого. Вони можуть також купувати ресурси для подальших інвестицій, які, зрештою, уможливлять майбутнє виробництво. Однак якщо немає попиту на продукти, які виробляє підприємство, то воно закриється і припинить купувати вхідні ресурси. Підприємство можна продати іншому підприємству, але цей ланцюжок десь неодмінно закінчиться на індивідові або урядовій організації, які купують щось просто тому, що вони його хочуть або потребують.

Основна ідея полягає в тому, що працівник також є споживачем (і може годувати інших споживачів). Ці люди під­живлюють кінцевий попит. Коли працівника замінює машина, то вона ж не йде до магазину, щоб скупитися. Вона може потребувати енергії, запчастин і ремонту, але, знову ж таки, це — вхідні ресурси підприємства, а не кінцевий попит. Якщо ніхто не стане купувати те, що виробляє ця машина, то її, зрештою, доведеться зупинити. Промисловий робот на автомобільному заводі зупиниться, якщо ніхто не купуватиме ті авто, які він збирає.[41]

Тож якщо автоматизація знищить значну частину тих робочих місць, які є джерелом доходу споживачів, або коли зар­платня стане такою низькою, що мало у кого з людей залишатиметься істотний дискреційний дохід, то важко буде уявити, яким чином сучасна економіка масового попиту зможе існувати й розвиватися далі. Майже всі основні галузі, що формують становий хребет нашої економіки (автомобілі, фінансові послуги, споживацька електроніка, телекомунікаційні послуги, охорона здоров’я і таке інше), націлені на ринки, що складаються з мільйонів потенційних споживачів.

Ринки підживлюються не лише сукупною кількістю доларів, а й одиничним попитом. Один дуже багатий індивід може придбати дуже гарний автомобіль чи, може, з десяток таких автомобілів. Але цей індивід не придбає тисячу автомашин. Те саме стосується мобільних телефонів, портативних комп’ютерів, ресторанних страв, абонементів на кабельне телебачення, іпотеки, зубної пасти, візитів до стоматолога або інших споживацьких товарів чи послуг, які лишень можна уявити. В економіці масового попиту розподіл купівельної спроможності серед споживачів має велике значення. Надзвичайно сильна концентрація доходів серед малої кількості потенційних споживачів зрештою почне загрожувати життєздатності ринків, на яких тримаються ці галузі.

Нерівність і споживацькі витрати: інформація, що наразі наявна

У 1992 році на 5 % американських топ-родин з найвищими доходами припало близько 27 % усіх сукупних споживацьких витрат. На 2012 рік ця цифра зросла до 38 %. За ті самі двадцять років частка витрат, яка припадала на нижні 80 % американських споживачів, знизилася з 47 до 39 % [1].

Станом на 2005 рік ця тенденція до зростання концентрації як доходів, так і витрат стала настільки очевидною і невблаганною, що група аналітиків фондового ринку з корпорації Citigroup написали