Читати книгу - "Велике плавання"

далі, але старий, поклавши мені руку на плече, сказав:

— Ось ти і не виконуєш своїх обіцянок, юначе. Людина, яку ти врятував од смерті, вже кілька місяців перебуває в Кадісі, а ти навіть не потурбувався про те, щоб її розшукати.

Вкрай здивований, я почув знайомий голос, але, оглядаючи старого, його білосніжне волосся і бороду, і темну, майже оливкову шкіру, я ніяк не міг пригадати, коли і де я його бачив.

— Ви, мабуть, помиляєтеся, пане, і вважаєте мене за когось іншого, — сказав я. — У Кадісі я перебуваю всього кілька днів і за цей час не мав нагоди вам якось послужитися.

— Двічі блаженний той, хто, зробивши добру справу, перший забуває про неї, — сказав незнайомець. — Але мене втішає те, що ти не можеш впізнати врятованого тобою Альбухаро. Це надає мені певності, що й шпиги інквізиції пройдуть повз мене.

Тут я пригадав, де чув цей голос.

— Пане Альбухаро! — вигукнув я, зачаровано вдивляючись у його обличчя. — Де ж ваша чудова чорна борода, біле обличчя і тонкі брови? Невже хвилювання і переслідування могли так вас зістарити за такий короткий час? І те, що я бачу вас у Кастілії, чи означає це, що вам пощастило добратись до Венеції і добитись заступництва, якого ви там шукали?..

— Людині, яку переслідують «пси господні», або інквізиція, дуже важко знайти заступництво, — прошепотів мавр. — І хоч у Венеції мені добули від папи охоронну грамоту, але я змушений був змінити ім'я. Маври знають багато таємних ліків, і мої друзі дали мені масті і рідини, які перетворили моє чорне волосся у сиве, а білу шкіру в оливкову.

— А ваша наречена, пане Альбухаро? — спитав я заклопотано. — Як наважились ви піддатись такому перетворенню, знаючи, що з нею ви зустрінетесь тут?

— Не турбуйся про мене, добрий друже мій, — сказав мавр, усміхаючись. — Даючи людині отруту, араб завжди має при собі протиотруту від неї, і мій лікар не зробив би мене старим, якби не знав, що зможе повернути мені молодість. Але як ти поживаєш, юначе, ти і твій великий адмірал? Чи не потребуєш ти чогось і чи не зможу я тобі послужитися?

— Дякую вам, пане мій, — відповів я. — Але я нічого не потребую.

Ми удвох рушили до адміралового палацу.

— А що ти шукав у цьому кварталі новонавернених? — спитав мене мавр.

Я розповів йому про те, як невдало виконав доручення адмірала.

— Я гадаю, що можу бути з тобою відвертим, — сказав мавр замислено. — Альхісідек, звичайно, міг би скласти гороскоп твого пана, але чи ти знаєш, скільки ворогів у бідних новонавернених? Як часто трапляється, що хто-небудь з християн, звернувшись до мавра, який знає таємничі науки, потім передає його в руки інквізиції лише з тією метою, щоб одержати десяту частку його майна! А чому тебе так бентежить доручення, яке не пощастило виконати?

Хвилюючись, я розповів йому, що пан мій, маючи палку уяву, кожного разу зупиняє свою увагу на різних речах: то йому подобається побороти опір архідиякона Фонсеки, то його захоплює думка про блискучий почт, а зараз, захопившись метою дізнатись про своє майбутнє, він не відступить, поки не досягне цього.

— А тим часом, — сказав я, — сорок чоловік чекають на нас на далекому острові. І кожний прогаяний день завдає їм зайвого горя.

Оскільки мавр співчутливо й уважно слухав мою оповідь, я вирішив поділитися з ним і своїм горем. Я розповів йому про розлуку з другом, про адміралову обіцянку повернутися на острів через чотири місяці і про те, як пошана і слава запаморочили адміралу голову і він забув про свою обіцянку.

Мавр трохи розпитав мене про життя адмірала і його характер.

— Наскільки я зрозумів з твоєї розповіді, — сказав він роздумливо, — пан твій — людина марнославна, схильна захоплюватися і легковірна. Якщо ти не відмовишся мені допомогти, я зможу зробити тобі невелику послугу, яку, звичайно, ніяк не можна буде вважати платою за твій добрий вчинок, але яка, можливо, допоможе тобі побачитися якнайшвидше з твоїм другом.

Я ладен був тут же на вулиці впасти перед ним навколішки, але мавр спинив мене.

— Пан твій, адмірал, — сказав він, — послав тебе до складача гороскопів, бажаючи дізнатись про свою долю. Складач гороскопа тут, перед тобою, і тобі залишається лише привести адмірала сьогодні вночі до мене. Пророкування, яке він отримає, примусить його негайно взятися до розшуків твого друга Орніччо, а я буду радий, якщо хоч трохи зможу скоротити вашу розлуку. Подивись гарненько, оце мій дім. Сьогодні після дванадцятої години ночі ви повинні будете увійти в ці двері. Вас відведуть у залу, де я провіщу адміралу долю. Буде дуже добре, якщо пан твій дозволить тобі бути присутнім при цьому.

Я попрощався з мавром, поспішаючи порадувати адмірала.

— Франческо Руппі, — сказав мені на прощання мавр, — ведучи адмірала до мене, свідомо продовж дорогу, йди сюди різними завулками і не називай йому мого імені. Можливо, це зайва обережність, але людина, яку довго переслідували, на все життя лишається недовірливою.

Розділ X
ЧУДОВИЙ КРИСТАЛ

О дванадцятій годині ночі ми, закутавшись у плащі і глибоко насунувши капелюха на очі, підіймались сходами до будинку мавра.

Нас зустрів низьким поклоном служник і ввів у величезну малоосвітлену залу, де запропонував нам почекати на господаря.

Мавр увійшов через кілька хвилин. Але в якому розкішному вбранні він був! Тонка шовкова сорочка огортала його стан; гаптований шовком плащ тягнувся по килиму, на шиї виблискували рубіни та алмази, також рубінами й алмазами був оздоблений золотий обруч, що підтримував його волосся.

Пан мій, адмірал, мимоволі шанобливо підвівся йому назустріч.