Читати книгу - "Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Убогенько тут було і майже нічого цікавого – але погляд зачепився за трубку на столі. Уся в вигадливих візерунках та контрастна до решти інтер’єру, вона єдина привернула увагу. Це просто паличка з отвором чи щось більше? Вона тут просто лежить чи нею активно користуються? Хтось просто від нічого робити всі ці візерунки повипилював чи вони щось означають?..
– Ви цією трубкою бульбашки з води пускаєте чи як? – прямо озвучила гіпотезу.
Чоловіки зареготали.
– Це духова трубка, – нарешті відсміявся Клин. – Всередину вкладається дротик і приводиться в рух під тиском. В бою ми їх не використовуємо, але щоб тихо зняти кількох вартових — це саме те, що треба. Сподобалась? – примружився він.
– Дуже гарна.
– Сам випилював, з любов’ю, – проказав він. – Але я таких по кілька штук на день випилюю, і Хайлінн тільки порадіє, як цю подарую тобі.
– Мені? – сторопіла я.
– Компенсація, – криво посміхнувся.
– Ну, добре, – сперечатись не стала й одразу взяла нову цяцьку до рук. – А де ті дротики, які вкладаються?
– Оце так настрій, Сеттвас побери! – реготнув Хуртовина. – Це якщо вона так за кожне бойове приладдя братися буде, то хай хтось тільки спробує на кухню без дозволу пробратися!
– Головне, щоб не в конюшню, – вставив Гільберт.
– Бачила квіти у нас під вікном? – запитав між іншим Клин.
– Оті пурпурові, що по всіх клумбах насаджені? Так, дуже гарні.
– Гарні, то гарні, – згодився він. – Але з ними треба бути дуже обережними. З них виготовляється те снодійне, яким змащують дротики. Як хоч крапля соку потрапить у кров — за секунду звалишся на землю непробудним сном. Пахнуть вони також гарно, але й нюхати не варто: у голові паморочитись почне, а то ще, чого доброго, примари якісь увижатися будуть чи сам Трівалл навідається в гості…
– Ясно, матиму на увазі.
Хуртовина досі не міг відсміятись і, заливаючись, кудись шугнув.
– Тримай свої дротики!.. – повернувся із вилазки та висипав мені цілу купу цього добра.
– Ріко, Ріко… – похитав головою Гільберт. – От ти думаєш, що ця паня їх в зубах носити буде чи по чоботах порозпихає? Футлярчик хоч би вручив…
– Футлярчик? Не проблема! – одразу відгукнувся той, і наступна моя хвилина була присвячена укладанню нового добра.
– Тільки обережно, – попередив Клин, – вони вже змащені гіперснодійним.
– Сама обережність… – зосереджено пробубоніла я.
Аж тут утрутився Вишка:
– Клине, то як на рахунок переїзду? Необережність визнаю і дуже не хочу решту життя збивати коліна перед Адвельмером.
– Та-а-ак, заварив ти каші, друже, – протягнув той. – Треба негайно всім оголосити. Зараз би Сороку якраз перестріти…
Цієї миті двері відчинилися навстіж і до хатини хтось влетів.
– О, Сороко! – вигукнув Клин. – А ми саме про тебе тут думали… Пора нам знову відступати.
– Відступати нема куди! – прохрипів той, і знадвору долинули розпачливі крики.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.