Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

-Катя, Каміла ви можете їхати додому якщо бажаєте.

Так, стоп. Тобто додому? А я?

- А ти Максиміліан залишаєшся. Звикай.- сказав батько і встав щоб обійнятися з дівчатами.

- Я проведу їх. - сказав я і вийшов слідом за сестрами.

- Ти попав. -сказала Катя.

- Це не те слово. А презентація? Що мені там втикати.

- Ну, зате будеш знати як щось казати. Хоча, мені здається батькові сподобалася твоя ідея. Можливо хоча б робота вас примирить. - скаала Катя.

Ліфт приїхав і Катя обійняла мене.

-Головне не злися.- сказала вона.

Я посміхнувся їй у відповідь.

- Макс, дякую що все ж змусив мене поїхати.Це краще ніж сидіти вдома.- сказала Каміла.

- Завжди будь ласка.- сказав я відповідаючи на ї посмішку.

Я розвів руками пропонуючи обійнятися і вже за чекунду дівчина була в моїх руках.Коли вона відсторонилася Катя озвалася.

- Невже ви за цей період продивання разом настільки змінилися і зблизилися? Я шокована. Мені починати ревнувати?

- Можеш починати.- сказав я жартуючи.

 Дівчата зайшли в ліфт а я повернувся назад до кабінету батька. Той якраз щось розглядав у вікні. Я залишився стояти, але батько раптом заговорив від чого я ледь не підскочив.

- Чому стоїш? До кінця робочого дня ще 4 години. Навряд чи ти так довго простоїш.
Я відсунув одне з крісел перед столом і сів. Мій погляд впав на білий килим. Вперше і востаннє я був тут,.. в день смерті матері. Тільки тоді батько і близько не був таким спокійним.

У двері постукали і батько відірвався від розглядання чогось у вікні. У кімнату зайшли дівчина з ноутбуком у руках.

-Георгій Ростиславович, ви просили принести.

- Так Іванка, дякую. Постав його на стіл.

Дівчина зрбила це, вона посміхнулася коли наші погляди перетнулися, а тоді вийшла.

-Це твій робочий ноутбук. Думаю, за ці чотири години тобі буде дуже нудно. Тому можеш починати робити презентацію.Якщо бажаєш. Але завтра о 09:00 ти маєш її презентувати і все розповісти. 

Ще б чого, буду я цю презентацію прямо зараз робити.

***

58...59...00. Пройшла рівно година як я гортаю свій телеграм, тік ток і це все вже набридло. Я глянув на ноут котрий стояв навпроти. Батько гортав якісь папери. Я відклав телефон і вирішив хоча б щось настроїти щоб потім ще з цим не гратися. Відкрив його, ввімкнув, створив обліковий запис. Пройшло тільки 5 хвилин. Я важко видихнув. Тоді присунувся ближче до стола і створив файл для презентції. Ну, якщо я її почну нічого страшного не станеться. 

- Можеш скинути мені презентацію що робив Дмитро? Інформацію з неї.- спитав я батька.

Я підвів погляд і побачив що він взяв свій телефон.

- Надіслав тобі в телеграм. - сказав він.

Я відкрив його на телефоні. Ну, інфа буде та сама. Тільки я дещо викину а дещо залишу, або ж...зроблю щось схоже.