Читати книгу - "Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)"

Ключовий момент

Часто чую: але ж ідея правильна! Це втілення великої ідеї злочинне і безглузде.

Не будемо сперечатися. Але помітив тенденцію. Заради втілення великої ідеї у всьому світі загинули сотні мільйонів людей. Але скрізь, у Радянському Союзі та Албанії, в Китаї та на Кубі, у Північній Кореї й Угорщині, в Румунії та Камбоджі, у В'єтнамі й Ефіопії численні спроби втілити велику ідею в життя завжди мали однаковий результат: кордон на замку, тотальний розгул бюрократії, концтабори, нескінченні черги, брак усього, голод, масове знищення людей, всевладдя таємної поліції, поголовне стукацтво і великий вождь на чолі країни, який ішов з поста тільки в результаті перевороту або смерті.

За ціле століття спроб (і катувань) ні в кого нічого доброго не вийшло: тільки осяйне сліпуче завтра при сірому і брудному сьогодні.

Так давайте ж прикинемо: чи могла бути ідея великою, якщо всі її прихильники - злочинці та дурні?

Розділ 21

1

Але й Семичастному не вдалося. Будь-яку змову готує група. Змовники, дорвавшись до влади, відразу починають її ділити. У групі тут же починається жорстока боротьба, в якій виживає один. Решту він вбиває або виганяє з вершин влади.

Один з найактивніших ініціаторів і учасників змови проти Хрущова очільник КДБ генерал-полковник Семичастний незабаром після успішного повалення Хрущова злетів зі свого поста і його відтіснили від керування країною.

2

Після Карибської кризи і повалення Хрущова Радянський Союз мляво увійшов у історичну епоху, яку навіть офіційна пропаганда називає застоєм. Застій тривав довго. Але за дивною примхою долі Радянський Союз не розсипався ураз саме завдяки Хрущову.

Сталін вважав: торгувати ресурсами - торгувати Батьківщиною. І не торгував. Поставки природних ресурсів у окуповані Червоною Армією країни мали на меті не отримання прибутку, а далекосяжні політичні цілі.

Те ж саме - з поставкою ресурсів Гітлеру. Не заради прибутку це робилося, а заради того, щоб Гітлер з нашою допомогою зруйнував демократичні країни Європи.

А Хрущов проклав трубу зі сходу на захід. Вся економіка Радянського Союзу сиділа на цій трубі. Тому Радянський Союз не звалився швидко, тому гниття тривало ще три десятки років.

Але країна потроху потопала в трясовині. Було два виходи: нічого не робити або вириватися з трясовини.

Якщо нічого не робити, то так повільно і засмокче.

Якщо вириватися, засмокче швидко.

Брежнєв нічого не робив і щасливо правив 18 років. За ним ще два старці пішли тим же шляхом.

А Горбачов рвонувся...

3

Якби полковник Пеньковський не виконав своєї історичної місії, то життя наше було б зовсім іншим. Якби було взагалі.

Зрозуміло, що американці ніколи не визнали того, що провал Людини, яка врятувала світ, на їхній совісті. Тільки деякі дослідники називають ім'я співробітника Центру національної безпеки США Джека Данлепа (Jack Dunlap), який здав Пеньковського. Але ж і за ним хтось стояв.

Мені претензій прошу не висувати, в суд не тягнути, я цього імені не називав. Тільки нагадав, що деякі західні дослідники це ім'я називають.

Але вірю, що колись історія Пеньковського буде описана і з того, не видимого нам боку.

Радянським же чекістам треба було приховати факт отримання інформації про Пеньковського з іншого боку океану. Заради цього була вигадана історія про те, як у Москві стежили за англійської жінкою з дитиною, до якої підійшов чоловік і простягнув коробку цукерок. За ним, мовляв, пішли слідом, встановили особу, почали стежити.

Мовляв, ми самі без сторонньої допомоги у всьому розібралися.

4

Кремлівська пропаганда зробила все можливе і навіть більше, щоб подати полковника Пеньковського негідником і мерзотником. Уже в ході процесу його рясно поливали брудом - він, мовляв, пропалював життя в питних закладах, наводили приклади: пив у ресторані шампанське з жіночої туфельки...

Прокурор і судді відверто брехали. Їх завдання зводилося до того, щоб показати: нічого цікавого Пеньковський знати не міг і не знав. Збирав якісь плітки і передавав американським і британським шпигунам. Про те, що Пеньковський був офіцером ГРУ, мовчали. Про існування ГРУ тоді мало хто в країні знав. Справу Пеньковського в суді ніяк не пов'язували ні з Карибською кризою, ні з діяльністю вищих керівників Збройних Сил СРСР. Все подавали простіше: західні радіостанції зводять наклеп на наше щасливе життя, а Пеньковський їм плітки постачав.

Але ніхто не відповів на просте запитання: чому ж він не втік, хоча часто бував у Парижі й Лондоні? За свою інформацію він би отримав мільйони. А в Москві він не міг вести розгульний спосіб життя і витрачати гроші чужоземних розвідок. Не така служба в офіцера ГРУ, щоб час даремно витрачати, часу на загули не виділяють, та й наглядають за кожним. Не розгуляєшся.

До радянської пропаганди додалась американська. Ті, кого він врятував, ті, хто його здав, оголосили Пеньковського безумцем і фанатиком. Він нібито пропонував американцям нанести ядерний удар по Москві. Ми і цьому повіримо. У Москві в Олега Пеньковського - улюблена дружина й улюблена донька. Нанесіть же ядерний удар по них!

Сам Пеньковський незмінно повертався в Радянський Союз. Напевно, просив: ви, хлопці, почекайте, дайте мені долетіти до Москви, а вже тоді й бийте по ній термоядерним зарядом...

Інтерес американської пропаганди ясний: якщо здали людину, то не могла ж вона бути доброю.

5

В останні роки у зв'язку з розквітом Інтернету вигадки московської пропаганди стали зовсім жахливими. Ними переповнена Мережа.

Розповідають, що, перебуваючи в Туреччині, Пеньковський нібито торгував золотими виробами на базарі, приставав до чужоземців, щоб його завербували, потім прийшов у турецьку контррозвідку, розповів, хто є резидентом ГРУ в Туреччині, резидента вигнали, а Пеньковський зайняв його місце. Адже ось який негідник!

Звучить жахливо. І ми, звичайно, всьому цьому теж повіримо. Але повіривши, потрапляємо у глухий кут.

У 1955-1956 роках, коли Олег Володимирович Пеньковський працював у Туреччині, діяв Кримінальний кодекс 1926 року. В ньому містилася стаття 107, «Спекуляція», тобто «скуповування і перепродаж приватними особами продуктів сільського господарства і предметів масового споживання».

Купив у селі в селянина мішок картоплі, продав його і... отримай термін.

У всьому світі купівля та продаж - основа економічного життя. В Радянському Союзі, якщо купив кофточку в магазині за однією ціною і продав за іншою, то це вже кримінальний злочин.

А якщо продав за тією ж ціною? На цей випадок