Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"

– Як Міхра в перший похід почав людей збирати, я теж вирішив піти, молодий був, палкий. Батько мій – нехай душа його вічно відпочиває в місті біля безмежних лук – батогом хотів вставити розуму, але не вийшло. Хоча що було ловити в тому поході, як з'явилися ці чужинці. Міхра їх одразу прийняв і на чолі наших воїнів поставив. Чи чувана річ! Не з племені, прийшлих!

– Стривай, – Руслан зупинив руку з келихом, що регулярно подорожувала до рота, – хто з'явився?

– Дивак-людина. Кажу ж тобі, чужинці!