Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

142
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 102
Перейти на сторінку:
для людини є очевидними:

1. Перш за все релігія об’єднує певну групу. Так віра об’єднувала євреїв, незважаючи на життя в діаспорі, інквізицію та Голокост. Тому релігія є чудовим інструментом для авторитетів. Як говорив Сенека: «Простий чоловік вважає релігію істиною, мудрий — хибною, а правитель — корисною». Щоб об’єднувати групу, релігії використовують певні засоби.

а) Одним із цих універсальних механізмів, які забезпечують єдність групи, є послання, що гріх одружуватися з невірними (тобто кимось, хто належить до іншої віри). У Нідерландах всім відомі прислів’я на кшталт «Віра з вірою спить — чорт між ними лежить». Цей принцип існує в кожній релігії, а разом з ним є певні покарання і застереження. Роздільне за релігійним принципом навчання сприяє тому, щоб триматися окремо від інакших, адже «Чого не пізнаєш, того й не полюбиш».

б) Щоб забезпечити збереження групи, в ім’я Бога релігія накладає на індивіда багато соціальних правил, іноді з дуже чіткими погрозами на випадок їх недотримання. Так, одна із десяти заповідей посилена погрозою прокляття аж до четвертого покоління. Богохульцям у Старому Завіті загрожує тяжка кара, а в Пакистані за богохульство досі засуджують до смертної кари. Погрози допомогли церквам здобути багатство та владу. У добу середньовіччя люди сплачували величезні суми як «викуп», щоб мати гарантію зменшення строку свого перебування у чистилищі. Як казали в часи Реформації: «Якщо у скриньці дзенькнуть гроші, йде в небеса душа хороша». До початку минулого століття католицькому духовенству, залежно від становища в католицькій ієрархії, автоматично прощалася певна кількість днів у чистилищі. Дієво користуватися погрозами і залякуваннями продовжують навіть зараз. В американському штаті Колорадо один пастор запровадив «пекельні будинки», куди відправляють дітей із християнських шкіл. Вони повинні набратися страху про те, що саме чекає їх після смерті, якщо не будуть дотримуватися правил віри.

в) Релігії турбуються, щоб їхніх членів було легко упізнати, наприклад, через зовнішні ознаки, як-то чорний одяг, ярмулки, хрести, хіджаби чи паранджі або тілесні ознаки, зокрема обрізання хлопчиків чи дівчаток, а також через знання священних писань, молитов та ритуалів. Той, хто належить до групи, повинен бути легко розпізнаваним, щоб отримувати захист від інших членів групи. Тому безглуздо намагатися заборонити носіння розпізнавальних знаків, наприклад хиджабів. І сього­дні соціальні контакти всередині групи дають великі переваги та є важливим фактором в американських церквах. Почуття «приналежності до нас» протягом століть посилювали реліквії, яким смиренно поклоняється група. При цьому не має значення, що в храмах Китаю та Японії накопичилися цілі вантажівки праху Будди, і не біда, що від Христового хреста збереглося стільки уламків, що, як казав Еразм Роттердамський, з них можна було б збудувати цілу флотилію. Головне — вони утримують групу разом. Те саме стосується двадцяти церков, які стверджують, що саме в них зберігається крайня плоть Христа. Згідно з переказом, за юдейською традицією у віці восьми днів Ісуса обрізали. Проте деякі теологи вважають, що при воскресінні крайня плоть повністю відновилася. Всупереч цьому, у XVII столітті теолог Лео Аллатіус (Leo Allatius) стверджував, що Praeputium Domini (Крайня Плоть Господа) після смерті Христа незалежно від нього вознеслася на небеса і утворила кільце Сатурна.

г) Одночасно всі релігії мають заповіді, спрямовані на підтримку розмноження. А саме — забороняють запобігання вагітності. Віра поширюється через народження дітей і посвяту їх у свою релігію. Так група зростає і стає сильною.

2. Заповіді й заборони, які випливають із віри, дають не лише переваги, які витікають із захисту групи; всі соціальні контакти і приписи, наприклад кошерна їжа, містили також елементи, які сприяли підтриманню здоров’я. Як можна простежити в низці досліджень, навіть сьогодні релігійність супроводжується показниками кращого фізичного здоров’я, наприклад задоволенням від життя, підвищеним настроєм, почуттям щастя, меншою кількістю депресій і думок про самогубство та зниженим ризиком залежності від поганих звичок. Проте причинно-наслідковий зв’язок такої кореляції ще не доведений, а вплив одних факторів на інші неоднозначний. До того ж сприятливі показники щодо депресій стосуються тільки жінок. Бо, на відміну від них, чоловіки, які регулярно відвідують службу Божу, більш схильні до депресій. Одне ізраїльське дослідження показало, що, всупереч гіпотезі дослідників, релігійний стиль життя подвоює ризик захворіти на деменцію після 35 років. Крім цього, є дослідження, які натякають, що між молитвою і психічними проблемами є позитивна кореляція.

3. Релігійні переконання дарують віруючому втіху і допомогу в тяжкі часи, в той час як атеїст змушений вирішувати свої проблеми без допомоги згори. Крім того, віруючий може думати, що Бог мав якийсь план, допускаючи таку важку ситуацію. Може, це випробування, може, покарання, але все недаремно. Оскільки люди прагнуть до якоїсь мети, то вони вірять, що в Бога теж є мета. Так вважав Спіноза. На його думку, віра в особистого Бога виникла, бо нам, людям, здавалося, що всі корисні речі створені тим, хто панує над природою, заради нас. Відповідно, всі нещастя — землетруси, нещасні випадки, вибухи вулканів, епідемії і потопи інтерпретують як покарання від цього всемогутнього володаря. За словами Спінози, релігія є спазматичною спробою відвернути Божий гнів.

4. Бог дає відповідь на все, чого ми не знаємо чи не можемо збагнути, а віра в якусь релігію налаштовує людину оптимістично («Радій, радій, радій, о-о-о! Благословляй Господа»). Якщо в тебе тут і зараз тяжке життя, віра дає тобі певність, що пізніше в потойбічному житті все буде краще. Дивно, що до переваг релігії завжди відносять «появу сенсу життя», так, нібито без Божої допомоги ми не можемо надати своєму життю сенсу.

5. Крім того, віра покликана зменшити страх перед смертю, бо обіцяє життя після смерті. У посмертне життя вірили ще 100 000 років тому. Це видно з тих речей, які клали в могилу, щоб померлі забрали їх із собою у потойбічний світ: їжа, вода, інструменти, мисливські знаряддя, а для дітей — іграшки. У могили кроманьйонців та сучасних азійців клали також велику кількість прикрас. Навіть на тому світі треба гарно виглядати. Проте віра в жодному разі не зменшує страху смерті. Помірно релігійні люди бояться смерті більше, ніж ті, хто дуже сильно вірує або не вірує зовсім, і це стає зрозумілим, коли подивитись, як часто релігія використовує страх для об’єднання людей. Та все-таки в багатьох людей зберігається певний скепсис щодо обіцяного життя після смерті. Докінс не безпідставно сумнівався: «Припустімо, вони дійсно чесні [і вірять у життя після смерті]: чи не повинні вони в такому разі реагувати, як абат Емплфортський? Коли кардинал Безіл Г’юм повідомив йому, що помирає, абат захоплено вигукнув: «Вітаю! Це чудово. Я б так хотів піти туди зараз разом із вами».

6. Завжди було дуже важливим мати право в ім’я Бога вбивати людей з інших груп. «Господь — муж-войовник» (Вих. 15:3). Комбінація з агресії, розпізнаваної за релігією власної групи та дискримінації інших має очевидні еволюційні переваги. Людина мільйони років розвивалася в середовищі, де було достатньо їжі для власної групи. Проте «інша група», яку зустрічали в савані, загрожувала її існуванню, тому слід було її знищити. Всього лише декількох поколінь життя з центральним опаленням недостатньо, щоб стерти закладені протягом мільйонів років еволюційні переваги з комбінації агресії проти чужинців та єдності у власній групі. Тому більшість населення Землі досі хворіє

1 ... 68 69 70 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми — це наш мозок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми — це наш мозок"