Читати книгу - "Юрiй Луценко. Польовий командир"

«Сьогодні, – каже він, – ми заклали традицію нового підходу до такого об’єднання, аби не дати щонайменшої можливості виникнення нового Кінаха або нового Мороза. Ми говоримо про утворення єдиного виборчого блоку з єдиним списком і створенням ще до початку виборів єдиної політичної демократичної партії».

За його словами, цю партію буде створено на базі однієї із існуючих партій. І так виглядає, що основою для цього буде «Наша Україна». Але на сьогоднішній день, згідно з усіма соціологічними опитуваннями, лідерами популярності поза БЮТ в демократичному таборі є «Наша Україна» та «Народна самооборона». Луценко каже, що ці дві сили, об’єднавшись, будуть пропонувати інше бачення підходів, ніж те, яке, на жаль, було 15 років до цього. Не інтереси амбіцій: хто буде керівником фракції, як поділять посади між собою, які квоти будуть. Це буде єдина партія, єдиний список, єдина команда для відновлення європейського розвитку країни.

Одначе станом на початок липня 2007 року інтрига все одно тримається, як у кращих традиціях детективного жанру. Попри те, що питання створення єдиного блоку виглядає практично вирішеним, далі лишається невідомим, хто буде начальником передвиборчого штабу, а також склад першої п’ятірки і першої десятки списку. Луценко говорить, що прізвища буде названо у встановлений законом час. Відбудуться з’їзди, приймуть рішення – і суспільство дізнається про обличчя нової політичної сили.

З інтерв’ю Юрія Луценка «5 каналу» 1 липня 2007 року:

– Є перший номер п’ятірки, другий, третій, четвертий, п’ятий і аж десятий. Бо, на відміну від інших політичних сил, які мають потужних лідерів, а всі інші є акторами цього одного лідера, ми показуємо нову команду, нових людей із новими ідеями, які здатні дати Україні новий стандарт розвитку. Ми закликаємо інші демократичні сили об’єднатися разом із нами в єдину партію ще до виборів, і на цій основі вони можуть бути представлені у нашому виборчому списку. З усією повагою до наших колег, ми тримаємо двері відчиненими, вони можуть приймати свої рішення. У списку місця вистачить усім, хто хоче працювати, а не думати про те, як подрібнити амбіції і відновити вчорашні ігрища. Ми більше такого не допустимо. Ми засвоїли урок роздрібненості демократів. Я знаю, що до нас надійшли листи не тільки від «Правиці», але звернення були й від Аграрної, Селянської партій, від інших керівників демократичного напрямку. Таких, наприклад, як «Пора». Думаю, знайдеться з півтора десятка сил, які вважають себе демократами. Інше питання: наскільки їхнє бачення процесу збігається з нашим? Ми йдемо на укрупнення сили з тим, щоб уже грали не окремі команди, а єдина сила. Якщо до цього будуть схилятися наші колеги, то чому б і ні.

Говорячи про ідеологію партії, яку слід створити до виборів, Луценко, звичайно ж, наголошує на тому, що ця ідеологія буде, в першу чергу, європейською, бо, на його думку, сьогодні в країні немає розламу між правими і лівими. Нині має місце протистояння між тими, хто бачить Україну європейською, і тими, хто тягне її назад у колонію, причому в двох смислах цього слова.

Журналісти зазначають: усе одно Луценко у свідомості людей є лівоцентристом, Кириленко є правоцентристом. Залежно від того, хто очолить список, хто очолить партію, такою ця партія і буде, таку буде мати ідеологію. Тому, прогнозують вони, «Наша Україна» чи те, що буде створено на базі її, стане або лівоцентристською силою, або правоцентристською.

На це Луценко відповідає: «Я думаю, що всі ці поділи є штучними і запізнілими. Ще раз кажу: сьогодні в Європі немає класичних лівих партій і немає класичних правих. Зверніть увагу, в «помаранчевих» урядах я як висуванець лівоцентристської партії вів найбільш праву політику, бо ввів представника держави, міліціонера, в кожне село, де була сільрада. І вимагав жорсткого посилення відповідальності злочинців за подіяне. Це чисто права політика. В той же час представник «Нашої України» В’ячеслав Кириленко проводив найбільш ліву соціальну політику – небачено підняв стандарти, соціальні виплати, заробітну плату тощо. Але це не заважає одне одному, бо ми сьогодні маємо комбінувати і ліву, і праву політику, і ліберальну, і консервативно-духовну. Все це сьогодні необхідно для України». Тому, на думку Юрія, сьогодні ділитися на правих і лівих є просто нерозумним.

З інтерв’ю Юрія Луценка «5 каналу» 1 липня 2007 року:

– Ми не ділили список між собою. Мало того, сьогоднішнє рішення (про підписання Декларації демократичних сил. – Авт.) є додатком до попередніх угод із іншими, в тому числі з «Правицею». І якщо вони пройдуть той самий шлях, заявлять про розпуск своїх партій, вступлять у «Нашу Україну» як базу для об’єднання в нову потужну демократичну силу, очевидно, формування якої вже відбудеться після виборчого процесу, то ми були б дуже раді вітати наших колег по спільній роботі. Інше питання: ви пам’ятаєте, коли «помаранчеві» сили виграли вибори, партії, які стояли на Майдані,[44] прийшли в парламент, маючи більшість. Але неузгодженість у кадрових питаннях призвела до зради Мороза. Питання: ми сьогодні маємо відповісти на цей історичний урок? Маємо. Ми мусимо знову ж таки створити єдину потужну силу, яка має договір із БЮТ про формулу розподілу і формування наступного уряду. Угода, підписана між Кириленком і Тимошенко, існує і сьогодні. Якщо буде необхідно, ми її можемо підтвердити. «Народна самооборона» її визнає, нас влаштовують принципи, закладені в ній, ми бачимо чіткий, прозорий механізм формування демократичного уряду. І ми думаємо, що він є незмінним.

Про те, що Луценко запросив Юлію Тимошенко об’єднатись і ввійти в п’ятірку лідерів, преса широко писала. Згадувалося про це раніше і в нашій книзі. Тому журналісти не могли обійти це запитання. На що Юрій відповів у притаманній йому іронічній манері: «Мені здається, в українській політиці завжди було місце жартам. Але в кожному жарті, як ви знаєте, є лише доля жарту. Я із самого початку виступав за те, аби в нинішньому історичному етапі, надзвичайно важливому для вирішення питання, по якому шляху піде Україна – назад в колонію чи в Європу, – демократи, всі демократи були б об’єднаними. Якби Юлія Володимирівна прийняла таке рішення, я впевнений, що воно було б ефективним. Це дійсно був би справжній мегаблок, який би сповідував абсолютно зрозумілі для виборця принципи. І категорично відкинув би будь-які методи внутрішнього протистояння демократів. Юлія Володимирівна обрала свій шлях і каже, що вона буде йти двома колонами – вона і ми. Шкода, але таке її рішення. Ми маємо рахуватися з такою можливістю».

Тут варто нагадати, що напередодні в прямому ефірі «5