Читати книгу - "Джордж і корабель часу"

чи від предметів та уявляємо собі, що вони почуваються так само, як люди Навіть якщо ми помиляємося, нічого дивного в таких думках немає: саме так люди за свою історію вчилися розуміти інших істот.

Виявилося, що роботів ми теж наділяємо людськими рисами. Роботи поєднують у собі дві особливості, на які еволюція навчила нас реагувати: тілесність і здатність рухатися. Ми — створіння тілесні, і наш мозок запрограмований так, що сприймає істоту, яка рухається у певний спосіб, за живу. Тому якщо ми побачимо робота, який рухається у фізичному просторі, наш мозок вирішить, що він це робить з певною метою. Відразу стає легко уявити, що в робота є цілі й емоції. Ось чому багато кому стає його шкода, коли той десь застрягає, хоча насправді роботу байдужісінько!

Деякі роботи навмисно спроектовані так, щоб у людей спрацьовував цей інстинкт. «Зоряні війни» пам’ятаєш? Ми можемо створити реальних роботів — таких як R2D2 та інші з цього фільму, — наділених, певними рухами й сигналами, що їх люди пов’язують із живими істотами. Багато дітей і дорослих люблять бавитися з такими роботами, бо їм легко уявити, що вони живі. Це можна використати в медицині й освіті. Наприклад, роботи-тварини можуть стати домашніми улюбленцями для самотніх чи хворих людей, які мають алергію на справжніх тварин. Учителі можуть залучати роботів у клас як дружніх помічників, щоб навчання стало ще цікавіше. Деякі роботи вміють нагадувати людям пити ліки, заспокоювати чи мотивувати вивчати нові мови Вони помічні, бо люди ставляться до них так, як до живих істот, а не як до пристроїв. Адже з роботом цікавіше розмовляти, ніж із тостером чи комп’ютером!

Може, одного дня ти матимеш удома робота-помічника. Та перш ніж розповісти йому всі свої таємниці, пам’ятай: спочатку варто бодай трохи розібратися, як робот працює, яке його завдання і які дані він збирає про тебе. Скажімо, чи записує він те, що ти кажеш? Якщо ти поділишся з ним чимось особистим, чи зможе хтось інший отримати доступ до цієї інформації? Більшість компаній, які продають роботів, скоріше за все, просто хочуть, щоб у тебе був крутий робот, але деякі з них можуть збирати твої дані й продавати їх іншим великим компаніям. Або мають інші ідеї про те, як заробити на роботах гроші. Зрештою, роботів виготовляють люди, тому роботи роблять те, чого хочуть від них їхні творці. Я не кажу, що це завжди погано. Просто варто задуматися, хто зробив того чи того робота і навіщо.

У майбутньому роботи будуть у різних місцях і виконуватимуть багато всіляких завдань. Деякі роботи будуть запрограмовані діяти так, ніби мають почуття. І тут ми повертаємося до нашого запитання — чи можна ображати робота? Якщо роботи справді нічого не відчувають, то ображати їх не так погано, як ображати тварин чи людей. Та все ж, якщо ти чемно поводишся з роботом, це зовсім не свідчить про те, що з тобою щось не так. Навпаки, це означає, що ти — співчутлива людина. Я та інші науковці досліджуємо, як люди ставляться до роботів, коли вважають, нібито вони живі. Нас цікавить, зокрема, чи можна сказати щось про людину, поспостерігавши, як вона поводиться з роботом. Наразі ми дійшли висновку, що люди, які ставляться до роботів зі співчуттям, так само ставляться і до людей. Тому перш ніж образити робота, подумай; якщо ти — добра й турботлива людина, роботу до цього байдужісінько, але тобі й іншим людям зовсім не байдуже!

Кейт

Інтернет: приватність, ідентичність та інформація

Ти знаєш, хто бачить те, чим ти займаєшся в інтернеті, або скільки часу зберігаються повідомлення, які ти надсилаєш друзям?

Інтернет складається з тисяч комп’ютерів по всьому світу, з’єднаних між собою. Зазвичай ми заходимо в інтернет зі смартфона чи з іншого гаджета, але є спеціальні комп’ютери, які зберігають усю інформацію, яку ми передаємо через інтернет. На цих комп’ютерах так званих серверах — «живуть» сайти, куди ми заходимо. Деякі сервери стоять у приватних квартирах чи в офісах, але більшість — у спеціальних центрах, якими управляють інтернет-провайдери. Великі компанії, такі як Google, Facebook і Amazon мають власні дата-центри. Соціальні мережі дають людям змогу спілкуватися через світову комп’ютерну мережу, навіть якщо вени перебувають у різних куточках світу. Більшість повідомлень чи фото, що їх завантажують у соціальних мережах, цілком можливо, зберігатимуться вічно! Справді, деякі програми для обміну повідомленнями навмисно написані так, щоб інформація зберігалася тільки певний час, але ж коли ти отримаєш від когось електронне повідомлення, то скопіювати його і знову завантажити онлайн — не проблема.

Пошуковики, як-от Google, використовують спеціальні скрипти — роботів, або ж «павуків», які збирають інформацію про всі сайти в інтернаті (принаймні про всі, які можуть знайти), переходячи за посиланнями від однієї сторінки до іншої. Їхнє завдання — скласти каталог усього, що є в мережі, щоб ми могли швидко й легко знайти те, що шукаємо.

Пошуковики й інші подібні сайти постійно копіюють більшість матеріалів, які ми публікуємо або читаємо в інтернеті. Тому те, що ми опублікували на одному сайті, може швидко з’явишся чи бути записаним деінде. Отож стаття, розміщена на одному сайті, а потім стерта, може спокійно собі з’явитися на іншому.

Тому треба добре думати, що публікувати про себе в інтернеті, бо кнопки «Стерти», по суті, просто немає!

Дуже хочеться, звісно, похвалитися друзям у соцмєрежі, що на канікулах ти їдеш з батьками на далекі острови, — от тільки це може привернути увагу злодіїв, які скористалися тим, що вдома нікого не буде.

Деколи є інші причини, чому небажано, аби хтось бачив те, що ти розміщував чи розміщувала в мережі сто років тому Колись під час співбесіди роботодавці питали, де ти працював чи працювала раніше. Тепер, коли ти надсилаєш резюме, вони просто шукають тебе у соцмєрежі й дивляться, хто ти, хто твої друзі й чим ти займаєшся у вільний час Отож те, що твої приятелі постять онлайн — зокрема на твоїй сторінці чи на «стіні», — може вплинути на