Читати книгу - "Гумор та сатира"

186
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 113
Перейти на сторінку:
святе.

Колись, убогий, безпорадний,

Писав про тебе щось не те.

Критикував я владні гілки,

І мав чимало гірких дум.

Повір, то все була помилка,

Що викликає в серці сум.

Коли ж такі нові закони,

І так твій зріс авторитет,

На честь твою ударю в дзвони!

Я — твій співець! Я — твій поет!

Чарівна! Мудра! Компліменти

Я відпускатиму щодня.

(Тільки не смійся) Компетентна!

І ще Красуня — «на коня».

Лише бентежить мене дума:

Хай змовкнуть всі, хто не праві,

Але ж в когось (сусіда, кума)

Протест лишиться в голові.

Це небезпечно, неетично,

Коли свою ховають суть.

От, як би так, демократично,

Усім у мозок зазирнуть!

Рентген думок — дає надію,

Або законом провести

Усім на лобі хірургію —

Рішучий метод і простий!

На це Європа не чичиркне,

Бо то твій, владо, вірний друг.

Ну, а народ… той скоро звикне,

Як він звика до інших мук.

І все ж повинен я, як другу,

Тобі сказати річ одну:

Що, як від рук твоїх хірургів

Увесь народ впаде в труну?

А владі без підлеглих важко,

Ще засміють чужі краї.

Ох, думи мої, з вами тяжко,

Ох, думи, думи, ви мої…

Сказання про чорний привид в «АТБ»

Падіння гривні призвело до ажіотажного попиту в магазинах України. Громадяни масово кинулися скупати продукти харчування та інші товари.

З чесних новин.

Уж мы пойдём ломить стеною…

М.Ю. Лермонтов

1.


Бажав я мислить позитивно,

Та серце чуяло біду.

І ось вночі приснилась гривня,

І каже: — Завтра упаду.

Бо душать мене ті «лінкольни»,

Та «джорджі» в зелені купюр,

І на душі мені дефолтно,

І в чорну прірву мчить мій курс.

Коротше, слухай таке діло,

Коли проб’є ранковий час,

Іди купуй: рис, гречку, мило.

Роби запас! Роби запас!

Забий продуктами квартиру,

Благословляю я тебе.

І зникла. Ні, я снам не вірю,

Але пішов до «АТБ».

А там!..І згадувать не хочу!

Безумний натовп громадян

Хапав усе, що бачать очі –

Від макаронів до рум’ян!

Ніхто не знав упину, норми

У тім оголенні полиць,

І тим зривались всі реформи,

Держави ослаблялась міць…


2.


Я жив в епоху дефіциту,

В епоху списків, черг, штовхань,

Але й тоді, повірте, діти,

Таких не бачив я хапань.

І я зібрав суворо брови,

І вирвавсь крик з нутра мого:

— А як Арсеній наш, Петрович?!

Ми ж всі підводимо його!

До розквіту лишилось мало,

Спиніть-но паніку свою!

Але хапання все тривало,

Моє тривало дежа вю.

І раптом! Зростом десь під стелю

(Від жаху очі я протер)

З мішком великим «Аріелю»

Стояв неначе Сам! Прем’єр!

Мов Чорний Привид чи Примара,

Він пальцем довгої руки

Згрібав з полиць усі товари

І пхав у чорнії мішки!

І я, від страху мов закутий,

Тягар здолавши німоти,

Прошепотів, мов Цезар Бруту:

— Невже і ти?! І ти! І ти!


3.


Він озирнувсь як Термінатор,

Всміхнувсь скорботно: — How are you?

І миттю я, мов розум втратив!

Немов чимсь вдарений стою!

А далі ми неначе море

За ним як воїни пішли

У ті «Сільпо», «Ашани», «Фори»,

І все гребли! І всі гребли!

Від молодиці і до діда,

Мов стадо в пошуках трави.

А він — як Вершник з Майн-Ріда,

Що був, пардон, без голови,

Ішов попереду! І муку

Я відчував на схилі літ,

Бо знав, за даними науки,

Що знову буде дефіцит.

Що економіка, як мати,

А ми її сбиваєм з ніг.

Але не рвати, не хапати

Я в день той чорний вже не міг!


4.


На другий день прийшов я знову

До «АТБ» — порожній дім…

Я знаю, був то не Петрович,

Не наш Арсеній. Разом з тим

На серці соромно і томно,

Неначе плюнули в тебе.

Можливо, був то Бетмен, Зомбі,

1 ... 68 69 70 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гумор та сатира», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гумор та сатира"