Читати книгу - "Хранитель забутих речей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Юніс вичавила з себе усмішку, почуваючись так, немов хтось пройшовся по її могилі.
— Присягаюся серцем матері, — вичавила вона з себе.
Тепер Бомбардир показав свій подарунок Бейбі Джейн, але щойно вона переконалася, що він неїстівний, не пищить і не підскакує, то втратила до нього всяку цікавість.
— Отже, що ти хочеш робити на свій день народження? — запитала Юніс, намотуючи рожеву стрічку навколо пальців.
— Як щодо того, щоб поєднати мій день народження з нашою традиційною поїздкою? — запитав Бомбардир.
Юніс усміхнулася:
— Брайтон — то й Брайтон!
Розділ 39— Обручка тут ні до чого, а Тереза тепер іще й розсердилася.
Лора досадливо пожбурила один з м’ячів Моркви через газон. Фредді припинив копати і сперся на лопату, готовий поспівчувати, якщо знадобиться. Воліючи поділитися своїм розчаруванням, Лора вийшла в садок, де Фредді перекопував компост для трояндового саду. Фредді усміхнувся їй.
— Нічого страшного. Зрештою все буде добре.
Лора була не в гуморі для банальностей. Тереза і Саншайн на неї розсердилися з різних, але наразі незбагненних причин, у роботі з сайтом вона відстала від графіка, а Моркву так захопив візит поштаря, що він надзюрив на китайський килим у передпокої. Вона ще раз замахнулася на тенісний м’яч ногою, схибила і з розгону мало не гепнулася на траву. Фредді знов почав копати, щоб приховати усмішку. Лора так сподівалася, що обручка з сапфіром стане панацеєю від її проблем з Терезою. Вона замінила скло на фотографії Терези, повісила світлину малого Ентоні та його батьків поруч, а обручку в коробці поставила навпроти. Вона навіть спробувала увімкнути Ела Боуллі.
— Звідки ти знаєш, що Тереза ображається?
Фредді опанував себе достатньою мірою, щоб спробувати з’ясувати цю справу.
— Бо двері до спальні досі замкнені, а ще через цю чортову платівку!
Фредді насупився:
— Але вже кілька днів я не чув тієї пісні.
Лора роздратовано насурмила брови:
— Боже милий, а я про що? От піди-но спробуй зараз послухати. Я про це й кажу!
Фредді увігнав лопату в землю, підійшов до Лори та обійняв її:
— Щось я тебе не зрозумів. Боюсь, я не надто вправний у розгадуванні головоломок. Треба тобі висловитися «просто й зрозуміло», — сказав він, повчально піднявши вгору палець.
— Твоя правда, — Лора усміхнулася сама з себе.
— Поясни мені, чому це раптом Тереза розсердилася й не грає старого доброго Ела?
— Тому що тепер, замість грати ту пісню вранці, вдень і ввечері, вона не дозволяє програвати її взагалі.
Фредді скептично глянув на Лору:
— Не певний, що все правильно зрозумів…
Лора зітхнула:
— Я багато разів намагалася поставити платівку, але вона не грає. По-перше, я зробила це, щоб стати в пригоді. Зібрала докупи фотографії, обручку, а потім на додачу вирішила поставити музику, їхню пісню. А вона не заграла. Тереза не дозволила.
Фредді вимовив наступну фразу, ретельно добираючи слова:
— Це дуже стара платівка, старий програвач. Можливо, треба поміняти голку або платівку хтось подряпав…
Йому вистачило одного погляду на обличчя Лори, щоб зрозуміти недоречність своїх припущень:
— Добре, добре, ти перевірила. Звісно, ти мала це зробити. З голкою і платівкою все гаразд.
Лора підібрала інший м’ячик і пожбурила ним у Фредді. Та цього разу зі сміхом.
— Господи, вибач, я така дратівлива корова, але я щосили стараюся їй допомогти, а вона не поспішає підказувати, як саме мені це вчинити. Ходімо, я зроблю тобі чашку чаю. Можливо, навіть шоколадне печиво залишилось, якщо Саншайн його не ум’яла.
Фредді взяв її за руку:
— Не смію сподіватися на таке щастя.
На кухні Саншайн щойно поставила чайник.
— Прекрасно, — усміхнувся Фредді, — а ми якраз прийшли на любеньку чашечку чаю.
У лиховісній тиші Саншайн виставила ще дві чашки і блюдця, поки Фредді мив руки в раковині.
— А шоколадне печиво залишилося? — спитав він, підморгнувши їй.
Саншайн без жодного слова сердито виставила коробку з печивом біля нього і відвернулася до чайника. Фредді й Лора обмінялися здивованими поглядами та почали обговорювати роботу з сайтом. Щоб дужче зацікавити охочих повернути назад свої речі, вони
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хранитель забутих речей», після закриття браузера.