Читати книгу - "Клас пані Чайки"

class="book">— Про Каську?

— Отже, знаєш…

— Так. Ти ж розумієш, що Євка встигла півкласу обдзвонити, — дівчата помовчали, а тоді Малгося озвалася. — Я оце думаю, чи ти купила відповідний подарунок. Кажуть, їй робили операцію на черепі. Мабуть, і волосся поголили?

— Та мені теж здається, що подарунок не дуже… — погодилася Каміла й додала: — Тоді я докуплю щось.

— Наприклад, книжку, — порадила Малгося.

— Каська й книжка — це як Білий Міхал і дівчата, — Каміла не уявляла собі, щоб однокласниця могла захоплено читати.

— Знаєш… — тихенько мовила Малгося, — у лікарні люди іноді змінюються. Якщо доведеться довго там лежати, то скільки можна дивитися у вікно чи в телек?

— Гадаєш, у неї там є телевізор?

— Та отож, може й не бути. Так що книжка — це гарна ідея.

* * *

Наступного дня весь клас довідався про нещасний випадок із Каською.

— Я не хотіла вам про це розповідати, — пояснювала пані Чайка на виховній годині, — доки Кася не опритомніє. Перед вами постане складне завдання. Перевірка на доброту, дружбу, солідарність. Кася видужуватиме ще кілька тижнів. Ви повинні допомогти їй надолужити прогаяне. Я розраховую на всіх, а не лише на Кінгу.

— А як бути з подарунком на Миколая? — запитала Каміла, котра єдина не поклала свого пакуночка до загального мішка з дарунками.

— Як я розумію, ти запитуєш, бо маєш їй дарувати?

— Так. Я не поклала його до інших, бо Каськи однаково немає.

— Підете й занесете їй. Та спершу зв’яжіться з її батьками й запитайте, чи можна її провідати.

Уперше в історії класу свято Миколая було невеселим. Розглядаючи подарунки, усі думали, чи Каська дуже хвора і що з нею насправді. Каміла свій подарунок роздивилася лише вдома. Це був записник у рожевій волохатій палітурці. Кожна сторінка була рожева й запашна.

«Може, почати вести щоденника?» — подумала дівчина, гортаючи записник. У рюкзаку вона знайшла ще одну річ, якої там точно раніше не було. Маленький згорточок, а в ньому — декоративна свічечка у вигляді троянди й аркушик зі словами «Спасибі за розуміння». Хто це поклав? Каміла могла лише здогадуватися. Але зараз це не дуже її цікавило. Вона весь час думала про Каську. Про те, як усі переймалися тим, що сталося, і забули про її колишні коники.

* * *

За тиждень вони втрьох пішли до Каськи: Каміла, Малгося й Мацек. До Касьчиних батьків подзвонив Мацек, бо вони знали його ще з початкової школи. Саме Мацек довідався, що в Касі обидві ноги на витяжці і що в неї був струс мозку і їй зробили трепанацію черепа, бо довелося усунути гематому. Ну, і що в їхньої однокласниці численні травми внутрішніх органів.

Каську ніхто з них не впізнав. Малгося й Мацек стояли непорушно, дивлячись на її спухле обличчя. Кася спала. Друзі вирішили не будити її, Каміла поклала на тумбочці пакунок із книжкою, і всі тихенько рушили до дверей.

— Оце-то менінгіт, — прошепотів Мацек.

— А яку книжку ти їй купила? — так само пошепки поцікавилася Малгося.

— «Літню академію почуттів» Ганни Ковалевської, — відказала Каміла. — Ти сама говорила, що вона про канікули, про почуття і в зимові дні в лікарні має підняти їй настрій, то я й знайшла. Може, прочитає…

Каська почула їх, бо ворухнулася на ліжку. Ледь чутно покликала Малгосю.

— Як ти почуваєшся? — спитала та, але відразу зрозуміла, що звучить це по-дурному.

— Добре, — тихенько відповіла Каська, але було помітно, що це зовсім не так.

Розмова не клеїлася. Мацек тріскотів без угаву. А Каська якось боязко спостерігала за однокласницями.

— Ми принесли тобі подарунок на Миколая, — озвалася нарешті Каміла.

— Я навіть не знаю, що мама купила для Наталії, — відповіла Каська, але свого пакуночка навіть не розгорнула. Було видно, що їй бракує сил.

— Ну, не будемо тебе втомлювати, — сказав Мацек. — Зайдемо післязавтра.

Каська кивнула. Щойно вийшли, Малгося розплакалася. Для неї Каська, котра вічно кепкувала з усіх, вихвалялася й вдавала найдосвідченішу в стосунках із хлопцями, завжди була жахлива. Але сьогодні вона побачила зовсім іншу людину.

— Не обов’язково її любити, але нехай вона видужає, — схлипнула дівчина, а Мацек витер їй сльози.

— А я Касьці заздрю, — несподівано заявила Каміла.

— Чого це раптом? — в’їдливо запитав Мацек.

— Бо тепер їй пробачать усі вибрики. Я б теж хотіла опинитися в лікарні. Тоді й мені пробачили б історії з Олеком чи Міхалом. Бачу, щоб загладити свої провини, найкраще тяжко захворіти.

Після Камілиних слів зробилося тихо. А тоді Малгося підійшла до подруги й міцно обняла її.

— Я ж тобі нічим не дорікаю, — прошепотіла вона, і дівчата розплакалися.

— Баби плачуть — буде дощ, — буркнув Мацек і додав: — Ну й менінгіт!

У лісі, лісі темному…

Цьогорічні свята й Новий рік Камілині батьки вирішили провести в Татрах. Собаку залишили бабусі. Усі вирушили до лицарського замку, розташованого в Недзиці. Номер забронювали заздалегідь, тому зараз спокійно розкладали речі в шикарному апартаменті.

— Існує легенда, що тут наприкінці вісімнадцятого століття жила принцеса інків Уміна, — говорила Камілина мама, розкладаючи косметику у ванній.

— У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис… — співав Куба, граючись плюшевим лосем, якого отримав у садочку на Миколая.

Каміла дивилася на затоку, яку видно було з вікна. Вона так чекала цієї поїздки! Можливість провести тиждень далеко