Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

— Мої гроші тобі не потрібні були, як чоловік, зважаючи на все, я тобі теж був не цікавим, навіщо ти виходила за мене?

Якесь ідіотське питання, чесне слово.

— Тому, що я кохала тебе, — легко відповідаю, взагалі не розуміючи, куди він хилить.

— А от коли ти втратила другу дитину, ти мене вже не кохала. Ти мене ненавиділа. Ти якогось дідька вважала, що це моя проблема, що у нас з тобою несумісність, але, як бачиш, нашій несумісності вже три з половиною роки, і все у нас вийшло, тому що ми в той момент не замислювалися про зачаття. Ми просто кохалися, як люди, які кохають одне одного. І не кажи, що ти не відчувала, як літали іскри в той момент, тому що це буде неправдою. Я той раз пам'ятаю, ніби він учора був, можу точно все повторити, але, боюся, ти зі своєю температурою не витримаєш.

На цьому він блискавично вилітає з кімнати, при цьому не забувши голосно зачинити двері так, що стіни мало не розсипалися. А я сиджу на ліжку і все, про що можу думати — він має рацію. Твою матір, він і справді має рацію, я сама не помітила, як закинула свій шлюб, затоптала у своїх думках і сльозах свого чоловіка, а він і справді хотів допомогти. Він стукався у зачинені двері, а я настільки була в собі, що не розуміла як йому.

І нехай я ніколи не зможу прийняти його методи, включаючи Вероніку, але тепер починаю тверезіше дивитися на ситуацію в цілому. Андрій має рацію багато в чому, і усвідомлення цієї правди насувається на мене, як лавина. Той пластир, який я старанно наклеювала всі ці роки, виривають з м'ясом, і стає нестерпно боляче. Що я зробила з нами?