Читати книгу - "Людина. що підводиться, Абір Мукерджі"

сорочці і картатому блакитному лунгхі. Він сидів на стільці й похмуро дивився на дощ — може, розмірковував, скільки ми можемо тут просидіти. Навряд чи сюди хтось іще завітає, доки двоє поліцейських ласують тут чаєм.

Ми сиділи на ослінчиках навколо грубого дерев’яного столу, на який дівчина поставила овочі, що несла у своєму сарі. Не Здавайся щось тихо говорив їй рідною мовою. Із відповідей відчувалося, що вона вагається. Вона відпила чаю з маленького червоного горнятка. Схоже, гарячий чай допоміг їй розслабитись. Я відкинувся на спинку і довірився Не Здавайся. Хай би там що він казав, слова працювали, і дедалі потроху дівчина почала сором’язливо посміхатися.

Банерджі повернувся до мене:

— Вона погодилася відповісти на кілька запитань.

— Запитайте, чи бачила вона щось у ніч, коли вбили Мак-Олі.

Не Здавайся повторив запитання. Дівчина завагалася, але він не відступав. Вона кивнула, опустила очі до столу і почала відповідати.

— Вона була з клієнтами,— переказав Банерджі.— Поверталася з ванної кімнати, глянула у вікно і все побачила.

— Запитайте, що сталося.

— Каже, що бачила, як Мак-Олі вийшов із будинку. Він уже збиравсь іти, коли його покликав із алеї інший сагиб.

— Білий?

— Очевидно.

— Вона певна?

Він повторив запитання.

— Так. Каже, сагиб тинявся без діла. Вважає, чекав на Мак-Олі. Вони поговорили кілька хвилин і почали сваритися.

Отже, тієї ночі Мак-Олі таки був у борделі. Вийшов і, якщо вірити дівчині, зустрів того, хто на нього вже чекав, а тоді вбив. Якщо вона не помиляється, це був сагиб, і в такому разі Сен із цією справою не пов’язаний. Йому, напевне, від цього легше буде, коли його вішатимуть.

— Про що вони говорили?

— Вона не знає. Каже, що говорили на мові Фіранджі[41]. Сперечалися хвилин п’ять.

— Що сталося після цього?

Деві знову завагалася. Коли заговорила, на очах у неї блищали сльози. Банерджі перекладав її відповідь.

— Каже, що чоловік, якого вбили, закінчив розмову. Відштовхнув іншого і спробував піти. Другий чоловік витяг щось із кишені — вона вважає, то був ніж,— схопив Мак-Олі зі спини і підніс ніж до горла.

— Вона впевнена, що то був ніж?

Банерджі переклав, і дівчина кивнула.

— Звідки він його дістав?

— Гадає, з піджака.

— Що було далі?

— Мак-Олі перестав чинити опір. Інший чоловік випустив його, і він упав на землю. Чоловік постояв кілька хвилин, а тоді відклав ніж, витер руки об штани і втік.

— Утік? — перепитав я.— Він не колов Мак-Олі в груди? А записка в роті вбитого?

Не Здавайся переклав запитання. Дівчина розгублено на нього подивилась і відповіла.

— Каже, що не бачила, як той писав чи торкався тіла. Просто втік.

— Вона в цьому переконана?

— Абсолютно,— підтвердив Банерджі.

До горла у мене підступила нудота. Схоже, ця дівчина, моя остання надія на те, щоб дізнатися правду про вбивство Мак-Олі, категорично заперечує всі відомі нам факти. Захотілося вдаритися головою об стіну, але дах цього вже точно не витримає, і вся споруда обвалиться на наші плечі. Довелося розпитувати далі.

— Запитайте, чи Мак-Олі регулярно заходив до борделю.

Дівчина похитала головою.

— Каже, що бачила його тільки раз, але вона в Калькутті не так давно. Лише кілька тижнів.

— А вбивця? Вона його роздивилася? Зможе його впізнати?

— Каже, що було темно. Розгледіти його було важко, але у неї лишилося враження, що вони з Мак-Олі були знайомі.

— Чи вона комусь розказувала про те, що бачила?

Дівчина стривожилася, але повільно відповіла. Банерджі переклав відповідь.

— Лише одній людині.

— Місіс Боуз?

Дівчина похитала головою.

— Комусь із дівчат?

Знову похитала головою.

— Тоді кому?

— Не скаже.

— Запитайте ще раз.

Не Здавайся наполегливо повторив питання. По щоках дівчини потекли сльози.

— Не скаже, доки з ним не поговорить. Він дуже добре до неї ставиться.

— Чоловік? Той старий слуга?

Просто чудово. Чоловік, якому вона довірилась, єдиний, хто може підтвердити її історію,— наполовину глухий і не при своєму розумі.

— Каже, що це не він. Інший чоловік, який також був присутній у будинку, коли ми приходили до них уранці. Вона вважає, що ми з ним говорили раніше, бо, коли опитували її та інших дівчат, у кімнаті його не було.

— Він також був свідком убивства?

Дівчина затремтіла. Квапливо підвелася і щось сказала Банерджі. Не встиг він її зупинити, як вона вже зібрала свої овочі, загорнула їх у сарі й вибігла на вулицю.

Показалася інша дівчина з борделю. Деві витерла обличчя від сліз і поспішила до неї.

— Сказала, що дуже затрималася,— передав Банерджі.— Одна з дівчат вийшла її шукати, і вона боїться, що побачать, як вона з нами розмовляє.

Я ковтнув холодного чаю.

— На вашу думку, вона каже правду?

— Навіщо їй брехати, сер?

— Не знаю, але її історія суперечить фактам.

— Тобто не згадує удар у груди і погрози? Вона наполягає, що вбивця записки не лишав. Може, повернувся пізніше?

— Але навіщо? Навіщо ризикувати? А якщо впіймають? І навіщо колоти тіло, якщо воно вже мертве?

Не Здавайся знизав плечима.

Не бачу в цьому ніякого сенсу.

— А чоловік, якому вона зізналася? Не здогадуєтесь, хто б це міг бути?

Вигляд у сержанта став винуватим.

— Перепрошую, сер,— відповів він.— Я мусив сильніше на неї натиснути.

— Не беріть у голову,— заспокоїв його я.— Ви непогано впоралися як на чоловіка, що не вміє розмовляти з жінками.

Минуло півгодини, і я послав Не Здавайся до номера сорок сім перевірити, чи не прийшла місіс Боуз. Він повернувся, хитаючи головою. Ми випили ще по горнятку чаю, щоб підняти дух, а тоді, коли вже почала підкрадатися темрява, попленталися до автомобіля, щоб із нього спостерігати за Маніктолла-лейн. Не знаю, що я сподівався побачити. Може, місіс Боуз, яка повертається додому на тандемі з чоловіком, якому зізналася Деві? На жаль, Калькутта не здійснює таких мрій. Натомість ми просиділи дві години, і нічого так і не дочекалися. Не побачили ані невловимої місіс Боуз, ані світла у будинку, крім тьмяного ліхтарика в одному з вікон на другому поверсі. Будинок здавався порожнім. До того ж розболілася рука, промокли наскрізь ноги. Доведеться місіс Боуз зачекати до завтра.

Дощ так і лляв, і я наказав повертатися до міста.

Водій поїхав у