Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

31

Справу зроблено! Анжеліка вирушила на автовокзал, купивши квитки в передмістя, де був невеликий санаторій. Усі готелі навіювали на неї неприємні спогади. Вона не могла зупинитися там. З Алексом вони були майже у всіх готелях міста.

-"Поводилася як повія! Напевно, всі так і думали!" - чергова, хвацька думка пронеслася в голові Анжеліки.

   У санаторії, де раніше бувала вона з батьком, можна було побути наодинці з собою, зібратися з думками і зрозуміти, що їй робити далі.

 Першорядні завдання було вирішено. Сівши в поїзд, вона увімкнула мобільний телефон і заблокувала скрізь Алекса.  Анжеліка чітко розуміла для себе в цей момент, що ні чути ні бачити вона його не хоче. Розмови і пояснення були б зайвими. Усе й так було гранично ясно.

Якими б сильними в цей момент не були її почуття розчарування і образи, вона розуміла що її розбите серце більше ніколи не склеїти.  Душевний її біль був настільки сильним, що він переходив у фізичний. Спазмами в неї стало зводити внизу живота. На одній зі станцій Анжеліка не витримала. Вибігши з поїзда, її знудило просто під колеса того самого поїзда. Вона зрозуміла, що цього дня так і нічого не їла. Купивши круасан і каву, Анжеліка спробувала його з'їсти, але апетиту не було. Відкушений шматочок круасана так і стояв грудкою в її горлі, поки вона залпом не випила вже остиглу каву. Їй залишалося їхати ще близько двадцяти хвилин.

Добравшись до пункту призначення, Анжеліка зняла собі одномісний номер. Вона дуже добре орієнтувалася на місцевості й знала навіть персонал цього санаторію. Скинувши прямо на підлогу з себе верхній одяг і сумку, абсолютно розбита й ослаблена, з порожньою головою, яка вже нічого не міркувала, вона в буквальному сенсі вирубилася, не розстеляючи ліжка і не знімаючи з себе одягу. Про щось ще думати у дівчини не було сил. Душевна травма Анжеліки була настільки сильна, що юна психіка дівчини спрацювала правильним чином і вчасно включила реакцію самозахисту.

  О п'ятій ранку її розбудили ті ж самі спазми внизу живота, що були в неї в поїзді. Потім пішла і нестерпна нудота. Добігши ледве до туалету і схилившись над унітазом, її знудило. Рвати було нічим і від цього спазми в животі стали ще сильнішими. Скрутившись від болю і міцно обхопивши живіт обома руками, Анжеліка раптом із завмиранням серця почала розуміти, що її різі внизу живота та повторювана нудота не пов'язані з пережитим сильним стресом. Вона перестала відстежувати свої критичні дні кілька місяців тому. У мить Анжеліка спустилася на перший поверх в аптеку, що знаходилася в будівлі, і купила тест на вагітність.

-Цього ще не вистачало! Що ж ти наробив, Алекс! Ти поламав життя мені і моїй дитині!!!

Анжеліка сіла просто на підлогу у ванній кімнаті й обвила руками голову. Тест показав дві смужки. Подібні ситуації вона раніше читала в книжках і бачила в серіалах. Але що б таке сталося з нею! Крижаний жах накривав її хвилями. Від не розуміння того, що їй далі робити, Анжеліку трясло щосили так, що зуб на зуб не потрапляв. Біль внизу живота ставав дедалі інтенсивнішим хвилина за хвилиною. Від шоку, болю і стресу вона то непритомніла, то приходила до тями знову. Скільки часу вона пробула у ванній кімнаті на підлозі невідомо.

-Прокинулася? Розумничка!" - незнайома жінка в білому ковпаку і з крапельницею в руках стояла над Анжелікою.

Нічого не розуміючи Анжеліка озирнулася навколо. Вона була в лікарняній палаті.

Вона уважно оглянула жінку. Зачіска у вигляді булочки на голові з начесаного волосся і невидимок зі шпильками, сірий, величезний, пошарпаний медичний ковпак зверху, виглядали як величезна купа морозива, що випирає з ріжка. Подумки Анжеліка посміхнулася.

-Якби не потоп, який ти влаштувала в номері, ти б так і стікла кров'ю! Ти сама тут? Є кому зателефонувати? У тебе стався викидень. Термін ранній - три тижні. -сходу видала їй медсестра.

 -Який потоп? - важко міркуючи, Анжеліка все ж таки згадала, що, намагаючись привести себе до тями, вона хотіла вмитися холодною водою і, вочевидь, не зачинила кран, а раковину забив рушник, який упав у неї. - Пам'ятаєш ти нас із ним побачила в кафе? Так ось тоді-то я його і засікла із сімейкою на прогулянці. Дружина його і двоє малолітніх нащадків крутилися поруч і раділи життю. Він бачив, що я їх помітила. Відправив сім'ю і завів мене в кафе, що б хоч якось виправдатися і почати вішати мені локшину на вуха. Але тут прийшла ти і він нічого не встиг! Ще й кіно це... А після ви поїхали до вас додому...

Анжеліка повірила Каті.

-Це не все, Кать, я була вагітна від нього, і дізналася тільки вчора про це! -добила і без того шоковану Катьку, Анжеліка.

-Що значить була? Куди поділася вагітність? Нічого не розумію!" - вигукувала вона.

-Від стресу стався мимовільний викидень, як сказав лікар. Кать, я б у будь-якому разі зробила аборт. Зберегти дитину від цього покидька було б поганим рішенням. -Анжеліка сказала це тихо, майже пошепки.

-Курочка моя, що ти тепер будеш робити?

Катерина обійняла і притиснула до себе змучену Анжеліку. Шкодуючи її, подруга сама заревіла нестямним виттям.

-Ти чого? Я впораюся! Катя! Усе буде добре!

Подруги помінялися місцями через пережите горе, і тепер Анжеліці довелося заспокоювати засмучену і ревучу подругу.

- А я додам свою баночку на купусту, мій Ігорьок остаточно збожеволів у новорічну ніч, нажерся, як свиня, і рухав свій п'яний п'ятак і копита у бік Ритки, пам'ятаєш на факультеті соціології, курсом молодшим за нас?  Ні риба ні м'ясо! Так от... Застала я їх, Анжеліка, просто на гарячому! Сказав, що пішов ще по шампанське, а сам із цією курвою лизався в під'їзді! Скандал я влаштувала знатний!  Побилася з Риткою, роздряпала Ігореві всю його козлину пику... Зрештою, не витримала і сама перебрала зайвого! Фух! Досі оговтатися не можу...- не без жалю оповідала їй Катька.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍