Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

128
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 78
Перейти на сторінку:

-Так що ми обидві тепер в одному човні! Тебе і мене зрадили! Тільки, подруго, у тебе серйозніший заплив буде! У вас то справа до весілля йшла. Та й кохання таке серйозне! Ну й кобель! Таких ще пошукати треба!" - зітхнула Катька.

 -Ой не сип мені сіль на рану, сама все розумію, від цього не легше. Мама ніби нутром відчувала, що з Алексом щось не те! Баба ще та ненормальна... Вона ж попереджала мене... А тепер мамі пояснювати треба, куди він подівся, чому ми більше не разом... Упевнена, що правда їй дуже не сподобається!

-А ти зовсім і не зобов'язана розповідати їй усе! Щось обов'язково придумаємо! Скільки днів ми ще можемо пробути тут?

 Катя розблокувала телефон, щоб уточнити дату майбутнього іспиту.

- Тиждень... Пару тижнів, точно! По грошах у мене все нормально. Я не витрачала ті гроші, які батько мені перераховував. Але я заблокувала Алекса скрізь. Він захоче дізнатися, де я, і піде до мене додому. А там мама...- в Анжеліки почала наростати паніка.

- Мама скаже, що ти в мене! І запідозрить недобре! Ти ж не могла йому не сказати про те, де ти! Треба щось думати!..- продовжила за Анжелікою подруга.

- Я його бачити не хочу... не хочу... Кать... розумієш? Я більше не витримаю жодної секунди з ним поруч! Мені дуууже боляче Катя!

Катя обійняла подругу і ще довго заспокоювала її.

 Через кілька годин страждань, взаємних заспокоювань і сліз, на телефоні Анжеліки почали відображатися зафіксовані блокуванням дзвінки і повідомлення від Алекса, що пробиваються, з незазначеним вмістом, зафіксовані блокуванням.

- Сукааааааа...!!!! - побачивши це, заревіла ще голосніше Анжеліка.

- Він захоче з тобою поговорити, навішати в три короби на своє виправдання, приїде додому до тебе, в університет нарешті! Тобі полюбому доведеться зустрітися з ним, Анжеліка, і поставити всі крапки над "і"! Ти б могла підготувати чудову й ефектну промову перед тим як поставити крапку у ваших стосунках! Обгадити його з ніг до голови! Вилити всю злість і піти з гордо піднятою головою! Разом можемо придумати що ти будеш йому говорити! У нас є кілька днів, поки все не розкриється! На нього пофіг! Головне що б твоя мама нічого не запідозрила! Я правильно розумію? - запитала її Катя.

- Впізнаю тебе Катруся! Це в твоєму репертуарі репетирувати показові виступи! Я не буду нічого складати заздалегідь. Навіть якщо наша з ним розмова неминуча. Катю, я все ще люблю його, але бачити більше не хочу! Мені прикро і огидно! Розумієш? - продовжувала страждати і плакати Анжеліка.

-Я тебе дуже добре розумію, подруго! Коли чоловік розбиває тобі серце, то здається, що цей біль ніколи не вщухне. Вражене самолюбство і буря емоцій гратиме в тобі до цього часу, поки не мине дуже багато часу. Але! Ключове слово - "пройде"! Біль минає! Образа теж! І зі свіжими силами ти вже будеш відкривати своє серце

-Ну це тобі видніше як ти там його влаштувала! Слава богу, сантехніки вчасно побачили тебе без свідомості. Ти бідненька, лежала в калюжі крові!" - переймаючись тоном повідомляла їй медсестра.

Анжеліка згадала про маму, їй зараз дуже не вистачало підтримки матері. -Вагітності немає? - перепитала її Анжеліка.

-На жаль... Мимовільний викидень. Таке зараз не рідкість. Тільки подивися на нашу екологію і що ми їмо! Організми в жінок слабкі, от і не справляються з вагітністю на ранніх термінах. Якщо в наступні рази ти уважніше поставишся до своєї вагітності, то тобі потрібно буде весь час зберігати її, з найперших днів! Завтра прийде лікар і все тобі розповість!" - жінка поміняла флакон із крапельницею і вийшла з палати.

  Новина була поганою, але для Анжеліки мінус одна проблема. Вагітності та дитини від Алекса більше немає!

-Алекс!.. Як же ти міг вчинити так зі мною!? Скільки ще було таких самих обдурених дівчат? Чи знає твоя дружина і діти про те, що ти безнадійна, хитра і брехлива скотина? Ти поламав мене, бездушно відірвав мені крила і залишив рану кровоточити. Крила більше не виростуть. Ніколи!  Я не мститиму тобі. Шукати зустрічі з тобою і плакати теж не буду. Ти не гідний мене. Тебе більше немає в моєму житті. Мені буде важко і боляче. Але я впораюся з цим! Таке неможливо пробачити. Нічого не бажаю тобі! Ні хорошого, ні поганого!

У уявному монолозі з ним Анжеліка вимовлялася і їй ставало трішки легше. Її психіка наче ввімкнула сильний захисний механізм від пережитого шоку, і вона відчувала це. Сили і тверезий розум стали відчутно повертатися до неї. Сцени, які вона бачила на площі, все рідше і рідше виникали в її свідомості. Його тепер ненависне ім'я все рідше й рідше крутилося в її голові. Ослаблена Анжеліка заснула міцним сном до самого ранку.

  Вранці, поговоривши з лікарем і взявши до уваги всі його рекомендації, Анжеліка поспіхом виписалася з лікарні та попрямувала в номер санаторію, в якому зупинилася. Дорогою вона зателефонувала Катерині та мамі. Переконавшись, що обидві нічого не підозрюють, вона заспокоїлася. Заодно й здивувалася своїм акторським здібностям. Як спритно вона говорила з ними голосом, у якому не було й слідів пережитого.

-"Катькина школа!" - чомусь із сумом подумала Анжеліка, усвідомивши, що якраз тієї подруги їй зараз поруч і не вистачає.

- Катя! Привіт ще раз! Сильно зайнята зараз? - запитала Анжеліка, знову набравши її номер.

-Та не особливо, намагаюся гризти граніт науки. А що? - запитала її Катя

1 ... 69 70 71 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його нагорода, Лія Серебро», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його нагорода, Лія Серебро"