Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

Відродження

    Після років страждань, поразок і зради, ми нарешті стояли на порозі нового початку. Війна, що здавалася нескінченною, розпач, що затуманював наші думки, усе це залишалося позаду. Зараз настав час відродження, час, коли наші дії визначать майбутнє нашої імперії. Кожен з нас відчував цей момент, розуміючи, що саме сьогодні ми маємо шанс змінити історію.

     13 тількорна 1574 року, весна. Ця дата відома світу як "Відродження", яку ви й досі, напевно, святкуєте як головний день у році. І не дивно, адже саме з цього дня починається нова сторінка імперії, все з чистого листа. На світанку цього історичного дня я, разом зі своїм військом, готувався до початку свого величного маршу, метою якого було відновлення величі імперії та її розширення. Це був не просто звичайний військовий похід, а символічний крок, що відзначав початок нової глави в історії цього світу.

      Армія, зібрана з найвідданіших та найсильніших воїнів, стояла у повній готовності під гірськими стінами Едемору, згуртована спільними цілями та ідеалами. Їхні обличчя відображали рішучість та відданість, а їхні серця горіли бажанням повернути славу та велич минулим часам імперії. Воно й не дивно, стільки років пропаганди та зрощування нового і сильного покоління, яке хотіло тільки одного — помсти.

     Під величними стінами гір Едемору, моє військо вишикувалося в могутню воєнну формацію. Воїни, важкоозброєні паровими гарматами, арбалетами, луками та механічними мечами, стояли з готовністю до бою. Їхні обладунки сяяли від весняного сонця. Вони були моїм молотом помсти, готовим розплющити всіх ворогів. Величезна артилерія та могутні машини війни, що височіли над людьми, виглядали як монстри у найстрашніших снах тих, хто мене зрадив. Гармати займали позиції позаду піхоти, готові до розгрому ворожих оборонних укріплень та духу.

    Я, стоячи на підвищенні, підняв свій голос, звертаючись до всього війська та народу Едемору, які зібралися, щоб стати свідками нового початку:

— Воїни та народе Едемору! Сьогодні, під цими древніми горами, ми стаємо свідками народження нової епохи. Ми, зібрані тут, є живим символом відродження нашої величі. Ми були зраджені, наші домівки зруйновані, а майбутнє здавалося втраченим. Але з цієї руїни ми воскресли, бо в нас є те, чого не знайдеш в жодному ворожому покидьку — непохитна воля та жага до об'єднання континенту під істиною, єдино вірною і божественною владою. НАШОЮ ВЛАДОЮ!

      На нас чекає тотальна війна, війна, де кожен з нас повинен бути готовим принести жертву заради нашого спільного блага. Ми, стоячи тут, перед величними стінами нашого великого Едемору, є свідками власного відродження. Це не просто війна за території чи ресурси, це війна за нашу душу, за наше майбутнє, за нашу ідею. Ми були зраджені, наші міста були спустошені, наші люди страждали. Але ми знову піднялися, і тепер настав час, щоб весь світ побачив нашу силу!

      Я, Альфір, останній законний імператор та Всеволодар у цьому світі, обіцяю вам, що ми не тільки відновимо нашу велич, але й зміцнимо її на століття. Ми відправимо вісті нашої міці по всьому світу, несучи наше слово та наші ідеали до кожного куточка цієї землі. Наші вороги вже відчувають страх, бо вони знають: ми прийдемо, і ми переможемо. Нехай кожен ворог затремтить перед нашою силою та хай проклятий буде кожен зрадник, який кинув нас на рок безжальної долі!

     Вперед, за славу Едемору, за наше майбутнє, за нашу спільну перемогу! Нехай наші серця горять, а руки не втомлюються від мечів, поки не буде відновлена справедливість і ми не підкоримо світ нашій владі!

     Гул голосів підтримки та ентузіазму пронісся серед війська, як грім, який зміцнював їх рішучість і впевненість у своїй місії. Воїни, озброєні паровими рушницями в механічних обладунках, вишикувались у могутні ряди, готові до маршу. Їхні обличчя відбивали непохитну рішучість, а в очах горів вогонь, який свідчив про готовність боротися до останнього подиху. Вони знали, що це не просто війна за території, це була війна за їхню ідею, за їхню велич і майбутнє Імперії Едемор.

    Гармати зайняли свої позиції, готові розірвати ворожі укріплення на шматки. Наземний флот величними механічними вершники та інші машини війни вирушали вперед, нагадуючи про нову еру, в якій технології та магія злилися в одне, створюючи наймогутнішу армію, яку коли-небудь бачив цей світ. 

     Я стояв на вирізаних скалах гір, дивлячись на своїх воїнів. Вони були готові до всього, готові віддати своє життя заради нашої спільної мети. Я відчував їхню рішучість та віру в нашу справу. 

— Вперед, за славу Едемору! — промовив я, і це було останнє слово, яке почув кожен воїн перед початком маршу. Це слово лунало у кожному серці, надаючи сил та відваги. Військо рушило, і з кожним кроком я відчував, як наближається наша помста, як повертається наша сила.

    Тим часом Лютер, у світлі останніх подій, перебував у ролі стратега та координатора, а не мага, бо я прагнув показати, що ми — чиста імперія без демонічної магії. Його знання та інтелект стали надзвичайно важливими у формуванні тактичних планів та логістичної підтримки. Він використовував свої навички для розробки стратегій разом зі штабом генерал-лордів. Разом вони прийшли до згоди — як максимально використовувати потенціал армії, водночас мінімізуючи її вразливості.

    Лютер також відігравав важливу роль у забезпеченні зв'язку між мною та союзниками, створюючи єдиний фронт та гарантуючи координацію між різними частинами армії. Його здатність до дипломатії та планування виявлялася незамінною в складних політичних та військових ситуаціях, де кожен рух мав вирішальне значення. Хоча я прагнув зберегти образ імперії без магії, я все-таки використовував його магічні сили для створення "чудес" для народу і війська. Ці демонстрації підтверджували мою силу, яка й без того була колосальною, але, на жаль, я не міг усе показувати так феєрично, як це робив Лютер.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍